ГРОМАДСЬКА СПІЛКА

«ІННОВАЦІЙНА ОРХУСЬКА МЕРЕЖА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ ТА МІСТА КИЄВА»

CIVIC UNION «INNOVATION AARHUS` NETWORK TERRITORIAL COMMUNITIES OF UKRAINE AND KIEV CITY»

Перейти к записям

Тарас Бебешко для ЦРС: Екологічне майбутнє світу

Тарас Бебешко, експерт ЦРС, член офіційної делегації від України (думка з 2012 року), керівник Робочої групи з екологічної етики Комісії з інституційних реформ та євроінтеграції

Про результати 18-ої Конференції Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та 8-ої Конференції — зустрічі учасників Кіотського протоколу до РКЗК ООН.

Клімат змінюється. Цим, вже ставшим банальним висловом, нікого не здивуєш. Вранці, виглядаючи у вікно ми часто в цьому впевняємося на власні очі.

Несподівані холоди та спека, буревії та посухи кожень день на перших шпальтах новин. Світова спільнота, ще на прикинці минулого сторіччя, досягла розуміння, що така зміна клімату є наслідком людських дій. Основним “ворогом” було визнано антропогенні викиди парникових газів: діоксиду вуглецю, метану, закису азоту та ін.

Залишалася дрібничка: об’єднавшись усім людством протистояти та пристосовуватися до зміни клімату – усі разом. Лідером цього процесу, його орґанізаційним рушієм, стала Орґанізація Об’єднаних Націй. У 1992 році було підписано Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату, яка набула чинності в 1994 році. Пізніше, в 1997 році, в Кіотському протоколі до Рамкової конвенції, були затверджені “гнучкі” проектні механізми, за допомогою яких країни-учасники спільно будуть досягати конкретних цілей із скорочення викидів парникових газів.

Кіотський протокол вступив в силу у 2005 році, після його ратифікації країнами, чий сумарний обсяг викидів парникових газів перевищує 50% світових. Серед ратифікантів і Рамкової Конвенції і Кіотського протоколу до неї, була й Україна. Так званий “перший період зобов’язань” за Кіотським протоколом, тривав з 2008 по 2012 роки. Оцінка досягнень та вад українських міжнародної та національної політик в царині зміни клімату, а здебільшого – повна відсутність будь-якої політики, має бути предметом окремого дослідження. Зараз, звернімось до часу, коли країни-учасники міжнародного процесу підійшли до моменту – треба домовлятися: що буде після першого періоду зобов’язань, як та за якими правилами триватиме “боротьба” зі зміною клімату.

В переговорному процесі сформувалися низка переговорних груп та підгруп, країн що об’єдналися за інтересами та географічною приналежністю. Основними з них є:

  • Країни, що не брали на себе кількісних зобов’язань зі скорочення викидів парникових газів в першому періоді зобов’язань – здебільшого це країни, що розвиваються, зокрема – найбідніші країни світу. Водночас, до цієї групи входить багато країн, ВВП яких значно перевищує український: Китай, Бразилія, Алжир та ін.
  • Євросоюз представлений окремою групою – часто нашпилений між внутрішніми протиріччями ЄС, але міцно пов’язаний Європейською системою торгівлі викидами. Ця система стала першим світовим досвідом запровадження суто ринкових інструментів в боротьбі зі зміною клімату в такому масштабі. Сьогодні, до цієї системи вже долучилася Норвегія, ведуться переговори з іншими країнами.
  • Решта країн, що взяли на себе кількісні зобов’язання зі скорочення викидів в першому періоді зобов’язань (так звані країни Додатку 1). До цієї групи країн належить і Україна – з практично найнижчим покажчиком рівня ВВП на душу населення серед країн Додатку 1 (за данними ООН, в 2011 році Україна посідала “почесне” 116 місце з 194 країн, відстаючи від таких країн, як Сальвадор, Тувалу, Ірак, Беліз та багатьох інших).

Враховуючи тривалість процесів національних ратифікацій, рішення мало було б прийняте іще в 2009 році, на 15-й Конференції сторін РКЗК ООН в Копенгагені (Данія), але протиріччя між інтересами країн завадили цьому. Так само, не вдалося досягти остаточного консенсусу і на 16-й Конференції в Канкуні (Мексіка), і на 17-й в Дурбані (ПАР). Залишався “останній шанс”: 26 листопада – 7 грудня 2012 року, 18-а Конференція сторін в м. Доха (Катар). Далі тягти було нікуди – “перший період зобов’язань” за Кіотським протоколом закінчувався 31 грудня 2012 року.

“Зимовий” Катар зустрів делегатів спекою та пилюкою. Нісенітно величезний комплекс Національного конгрес-центру Катару із величезною статуєю павука в самому центрі, змушував учасників конференції “накручувати” до десятка кілометрів на день, перебігаючи з однієї зали засідань до іншої. Почалася активна робота над текстами документів, що мали стати вінцем багаторічних зусиль багатьох країн світу в питанні боротьби зі зміною клімату. Заради досягнення консесусу (а саме так мають прийматися рішення в рамках такої високоповажної орґанізації, як ООН), дискусії делегатів доходили до найдрібніших нюансів сенсового, а подекуди і граматичного змісту майбутніх документів. Обговорювалося практично кожне слово, кожна кома або крапка. З єдиною метою: знайти прийнятний компроміс для кожної країни.

Десь на кінець першого тиждня, стало зрозуміло: процес явно пробуксовує. Час спливав, а тексти остаточних документів залишалися далекими від завершення. В середині другого тижня Конференції, Віце-прем’єр Катару, Президент 18-ї Конференції сторін РКЗК ООН Абдула бін Гамад Аль-Атіях, запросив міністрів еколоґії – Бразилії та Норвегії, вдвох провести відповідні консультації та підготувати відповідний текст з найболючішого питання – правил та процедур другого періоду зобов’язань за Кіотським протоколом.

Міністри жваво взялися за роботу. Їх роботи над текстами ніхто поки не бачив, але міністри активно спілкувалися з головами делегацій країн-учасниць. Зокрема, міністр еколоґії Норвегії поспілкувався з українською делегацією. Висловив співчуття та розуміння позиції України, щодо майнових прав, що витікали зі Статті 3 ориґінального Кіотського протоколу, ратифікованого Україною в 2004 році.

Тоді ще ніхто не думав, що так почалася активна фаза того, що де-які західні журналісти назвуть потім “Катар-строфою”.

7-го грудня, в день офіційного закриття 18-ї Конференції, о 1:25 ночі (час офіційно зафіксовано в документах Конференції), з’являється “текст міністрів”. Текст викликав категоричні застереження у цілої низки країн, зокрема: Білорусі, Польщі, Росії та України. Починаються активні перемовини над пошуком компромісу.

Президент 18-ї Конференції, оголошує про відкриття заключної сесії Конференції сторін, яка майже одразу переривається на перерву – сторони продовжують шукати компроміс. Ці пошуки тривали 7-го, усю ніч і весь наступний день. І здавалося, що ось-ось і буде досягнуто конценсусу…

Вечір 8-го грудня. Після тривалих консультацій, Президент 18-ї Конференції сторін РКЗК ООН Абдула бін Гамад Аль-Атіях, продовжує роботу заключної сесії. Ви усе це можете побачити в запису на сайті РКЗК ООН. І ставить питання про прийняття “тексту міністрів” в повному обсязі без поправок і в пакеті. Одразу, в знак протесту та з вимогою слова, загораються вогники декількох країн, в тому числі – Росії й України. Президент Конференції, не піднімаючи голови: “Не бачу заперечень щодо голосування пакетом. Отже так вирішено”! Це викликає бурю овацій з боку представників неурядових орґанізацій, що допускаються на пленарні засідання. Представник Росії починає стукати своєю табличкою по столі, щоб привернути увагу головуючого. Президент Конференції: “Пропоную затвердити рішення. Небачу заберечень”, — і тут він, свідомо чи ні, оговорюється, — “Отже так Я вирішив”! І грюкає молоточком…

Росіянам дали слово – потім… Україні – ні…

Багато країн вже відмовилися брати участь у такому “другому періоді зобов’язань”, що тепер покриває аж 15% загальносвітових викидів парникових газів.

Я й досі не можу збагнути як таке могло статися?! Як можна було проігнорувати думку принаймні трьох країн-засновниць самої Орґанізації Об’єднаних Націй?

У своїй статті про Доху оприлюдненій в норвезькій газеті “Afterposten”, 11 грудня, норвезький міністр еколоґії Бард Веґар Сольх’єль (той самий, що писав “текст міністрів”) сказав, що були інтенсивні дискусії з приводу того, чи ігнорувати протести “колишньої наддержави”. Значить вирішили ігнорувати.

Російське міністерство закордонних справ у заяві для ЗМІ від 17 грудня, заявило: “Такой порядок действий радикально расходится с нормами и практикой работы системы ООН. Он подрывает легитимность принятых Конференцией решений в отношении киотских правил, чреват серьезными последствиями для процесса принятия государствами соответствующих поправок к Киотскому протоколу и требует анализа в общесистемном контексте деятельности ООН”.

І іще. Дорогою додому, зустрічаю в аеропорті одного з українських “представників еколоґічних” НУО. Відбулася така розмова:

Я: “Поясни, чтому коли було попрано самі основи принципів ООН і на сесії була проігнорована позиція принаймні трьох держав-засновників ООН, усі представники українських еколоґічних НУО стоячи аплодували?”

Він: “Для нас, як для представників еколоґічних НУО, питання еколоґії переважають проблеми будь-яких там держав!”

Ось так, на наших очах, з одного боку – руйнується міжнародна система ООН, що була вистраждана зусиллями багатох країн після Другої Світової Війни; а з іншого – топчуться державні інтереси України вітчизняними ж ґрантоїдами.

джерело: http://civilization-ua.org/biblioteka/komentari/164-tb-crs-ems

Опубліковано - Marina Kozlovsky

Один комментарий

Оставить комментарий
  1. Marina Kozlovsky / Сен 29 2015

    матеріали по темі: Результати 18-ої Конференції Сторін Рамкової ї конвенції ООН зі зміни клімату та аналіз наслідків для України http://climategroup.org.ua/wp-content/uploads/2012/11/NECU.ResultsCOP18.ukr_.pdf
    27 серпня відбулося чергове засідання Міжвідомчої комісії із забезпечення виконання рамкової конвенції ООН про зміну клімату. http://www.seia.gov.ua/seia/control/main/uk/publish/article/635455

    Відбулося засідання Міжвідомчої комісії із забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату http://ic-ecosystem.com/index.php/ru/otzyvy/8-novosti1/78-vidbulosya-zasidannya-mizhvidomchoji-komisiji-iz-zabezpechennya-vikonannya-ramkovoji-konventsiji-oon-pro-zminu-klimatu

Оставить комментарий