ГРОМАДСЬКА СПІЛКА

«ІННОВАЦІЙНА ОРХУСЬКА МЕРЕЖА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ ТА МІСТА КИЄВА»

CIVIC UNION «INNOVATION AARHUS` NETWORK TERRITORIAL COMMUNITIES OF UKRAINE AND KIEV CITY»

Перейти к записям

Наукові підходи при впровадженні європейських регуляторних норм харчової безпеки «від лану до столу» Випуск І


ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ ІМЕНІ М.І. ВАВИЛОВА  ІНСТИТУТУ СВИНАРСТВА І АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

 

 

 

Кохан А. В., Гумен В. В., Козловська М. В.,

Остапенко А. І., Фролов С. О.

 

 

 

 

 

Наукові підходи при впровадженні європейських регуляторних норм

харчової безпеки «від лану до столу»

 

Випуск І

 

 

 

 

 

 

Полтава

2018


   УДК 001.32:347.181=411.16:006.88:604:4:664

 

 М54 Кохан А. В., Гумен В. В., Козловська М. В., Фролов С. О., Остапенко А. І. Наукові підходи при впровадженні європейських регуляторних норм харчової безпеки «від лану до столу». Випуск І / Методичний посібник присвячений Всесвітньому Дню здоров’я. – Полтава, 2018. – 98 с., ілл.

 

   РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

 

Голова:   Щербина С. В.
Секретар:   Бохан З. М.
Члени редколегії:   Самойленко О. А.

Кабаков Ю. Б.

Остапенко О. І.

 

   Рекомендовано до друку вченою радою Полтавської ДСГДС ім. М.І.Вавилова Інституту свинарства і АПВ НААН Протокол № 6  від 26 червня  2018 року

 

   Анотація

  Протягом 2015–2017 рр. на базі Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М.І. Вавилова ІС і АПВ НААН було підготовлено та оприлюднено три випуски за рубрикою «Інноваційні аспекти експертного забезпечення розвитку аграрного сектору України та сільських територій», що розкривали проблематику приєднання до світових ринків, переваги в запровадженні європейських підходів для досягнення рівноправної співпраці в різних моделях глобальної торгівлі, й можливості прискорення цих процесів, застосовуючи міжнародні регуляторні норми ресурси міжнародної співпраці та інноваційні практики. Запровадження Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» з квітня 2018 р., потребує повноцінного методологічного супроводу щодо структурування завдань з науково-інформаційного забезпечення процесу втілення євроінтеграційних норм, передбачених Угодою про асоціацію з ЄС для «харчового ланцюга». Спеціальний випуск, присвячений Всесвітньому Дню здоров’я, окреслює сучасні європейські підходи до наскрізного відстеження здоров’я людини, природи і здорового виробництва аграрно-продовольчих продуктів.

   Kohan A. V., Gumen V. V., Kozlovska M. V., Frolov S. O.,  Ostapenko A. I. . Scientific approaches to the implementation of European food safety regulatory standards «from the lawn to the table». Issue I / Methodical manual on the World Health Day// Poltava’ State Agricultural Research Station names Vavilov. — Poltava, 2018. – 98 pages.

   Annotation

   During 2015-2017 on the basis of the Poltava State Agricultural Research Station names Vavilov at the Institute of  Pig Production and Agro-Industrial Production of the National Academy of Sciences of Ukraine, were prepared and published three issues under the heading «Innovative aspects of expert provision of agricultural sector development in Ukraine and rural areas», which revealed the problems of joining the world markets, the advantages in introducing European approaches to achieving equal cooperation in different models of global trade, and the possibility of accelerating these processes — by applying international regulatory sources of international cooperation resources these and innovative practices. The introduction of the Law of Ukraine «On State Control over Compliance with Legislation on Food Products, Forages, By-products of Animal Origin, Health and Animal Welfare» of 4 April 2018, requires a full-fledged methodological support for the structuring of tasks for scientific and informational support for the process of implementing European integration norms, stipulated by the Association Agreement with the EU for the «food chain». A special issue devoted to the World Health Day outlines modern European approaches to the cross-cutting tracking of human health, the nature and healthy production of agro-food products.


 

РОЗДІЛ І. Сучасний стан впровадження європейських регуляторних норм «від лану до столу»

 

   На українських прилавках і в рекламі нерідко можна побачити гасло «від лану до столу». Здебільшого виробники позначають таким чином прямі поставки продукції, без посередників. Справжнє походження цього терміну відноситься до моделі впровадження послідовного контролю безпечності харчової продукції та аграрно-харчового виробництва, що має гарантувати простежуваність усіх стадій виробництва, переробки, споживання продукції та утилізації відходів – за чітко визначеними показниками та методиками їх обчислень. Нерідко вживається аналог цієї процедури – за формулюванням «від кормушки до виделки».

 

Біологічні чинники «харчового ланцюга» («food chain»)

 

 

   Селяни, що планують місцевий землеустрій, фермери та орендарі, що проводять посівні роботи та сівозміни, повинні компетентно оцінювати наступні складові:

— стан родючості базового ресурсу територіальних громад – ґрунтового покриву за поживними елементами та морфологічними ознаками;

— чинники та рівень забрудненості базових елементів довкілля – підземного шару, водного, атмосферного простору;

— ризики втрати біорізноманіття рослин, комах, риб і тварин, що  перебувають чи можуть опинитися у сфері впливу;

— потреби збереження сільського довкілля та відновлення соціальної інфраструктури;

— можливі чинники забруднень при виробництві, постачанні, споживанні агро-харчової продукції та утилізації відходів;

— сучасні норми і стандарти праці;

— технології ресурсозбереження;

— особливості міжнародних торгівельних норм (з урахуванням імпортно-експортних відносин).

   На кожній переліченій стадії планування та подальшого управління процесами, фермерські асоціації більшості країн світу мають щільні контакти з науково-дослідними інституціями та дорадчими пунктами, і спільно виробляють плани використання земельних ділянок екологічних спостережень. Аграрне  виробництво має враховувати «вхідні» чинники, що можуть вплинути на заплановану діяльність, і «вихідні» в такій само мірі – яким чином виробнича діяльність може вплинути на стан навколишнього середовища. За умов стрімкого розширення співпраці зі світовими ринками – менеджмент процесу фермерського виробництва набуває потреб врахування значно більш широкого кола чинників.

Модель визначення «доданої вартості» в харчовому ланцюзі для європейських фермерів

 

Складові впливу на вартість кінцевого продукту – 

з урахуванням ціни первинного продукту,

імпортно-експортних відносин, управління

та обслуговування процесів виробництва

харчових продуктів

http://capreform.eu/farmers-share-of-food-chain-value-added/

 

   У такому плануванні українські землероби відчувають глибинний дефіцит фінансово-технічної підтримки за цілями запровадження сучасних технологій на всіх стадіях виробництва та суспільного моніторингу, що значно зменшує конкурентність та інвестиційну привабливість національних ринків праці, аграрно-продовольчого виробництва і спричиняє численні ризики для споживачів та довкілля.

   З початку 1990-тих років у більшості країн світу запроваджувалися програми ЄС, структуровані та узгоджені з програмами ООН та численних міжнародних, національних та місцевих фондів, що дозволяли проводити масштабні аналізи регуляторних норм ринку, здійснювати своєчасний аналіз безпечності виробництва/продукції для людей та довкілля, поєднувати зусилля в  аналізуванні стану ґрунтів, води, повітря, відходів, динаміки живої природи навколо фермерів. Наприкінці «промислової» ери стан хімічного забруднення усіх життєвих сфер у більшості країн світу перевищував норми придатності для життя. І тому з 1990-тих років почався світовий рух за якість і безпечність продукції, що має вироблятися в здорових та сприятливих для довкілля умовах, а суспільні та інвестиційні фонди отримують все більше спрямування за пріоритетами вироблення безпечної харчової продукції та циклічної економіки.

   У цій книзі ми також аналізуємо потреби ідентифікації стейкхолдерів процесу відстеження безпечності аграрно-продовольчих ресурсів в зворотному напрямі – «від виделки до кормушки», на кількох рівнях поставлених завдань і світосприйняття.

   Перший – це рівень споживача, який хоче купувати безпечний продукт, і споживати його з користю для власного здоров’я та стану довкілля;

   другий – рівень ринкового контролера (органи оцінювання відповідності ринковим нормам і правилам та органи інспекції), який має надійним чином підтвердити споживачу повноцінну безпеку і якість продукту, відображену в його маркуванні;

   третій – то рівень виробника, що має на меті придбати необхідні для виробництва ресурси і надалі реалізувати продукцію на певному ринку, щоб отримати прибуток, і мати можливості подальшого нарощування свого виробництва (чи стабілізації, структурування тощо);

   четвертий – то сукупні ринкові норми з регулювання процесів визначення та підтвердження безпечності та якості аграрно-продовольчих продуктів, що виробляються і впроваджуються урядовими структурами національного та міжнародного рівнів;

   п’ятий – рівень наукового моніторингу та удосконалення методик лабораторного контролю, ікт (інформативно-комунікативного) супроводу і ринкового нагляду;

   шостий – спільний громадський діалог, оцінка ефективності дій урядових структур різних рівнів за їх здатністю стимулювати та поширювати позитивний досвід з виробництва та постачання безпечної і корисної аграрно-харчової продукції, забезпечення циклічного (безвідходного) виробництва та споживання,  покращення умов праці та стану довкілля – для сталого розвитку, як запоруки успішного майбутнього.

 


РОЗДІЛ ІІ. Методологічні питання землеробства — як основи сталого розвитку та формування конкурентоспроможності аграрного сектору

2.1. Соціально-економічні засади сталого землеробства

 

   Соціально-економічні засади сталого землеробства мають стати основою більшості реформ в аграрному секторі та системах розвитку сільських територій, як для підтвердження ринкового статусу української держави, так і в рамках переведення всіх торгівельних програм за Угодою України з ЄС на засадах сталого розвитку.

 

 

http://moziru.com/images/lock-clipart-internet-4.jpg,
http://www.prawny.me.uk..food-world-globe-concept-clip-art-illustration

   Підходи до різних систем землеробства спираються на поняття про родючість ґрунту, що належить до первинних матеріальних умов, які необхідні для життя людей. Питання переходу від хімічних методів стимулювання родючості до екологічних, охоплюють всі прогресивні технології світового рівня [1–7]. Ґрунтовий покрив Землі займає особливе місце не лише в системі матеріального виробництва, але й в якості духовної основи українського етносу. Він є не лише першою передумовою і природною основою в багатьох галузях народного господарства, але й індикатором урівноваженості стану природи й впливу економічної діяльності суспільства. І тому питання приватизації землі в 21 ст. мають вирішуватися за сукупною культурно-економічною оцінкою, а також з урахуванням таких світових тенденцій, як зростання уваги ООН до захисту прав корінних народів, опустелювання, глобальних змін клімату тощо.

   Без ґрунту неможливе не лише суспільне виробництво, але й існування людства за реальних умов сьогодення. Але в різних галузях виробництва, які використовують землю, враховують різні властивості ґрунту. В промисловості, розгортанні транспортної інфраструктури, містобудуванні – ґрунти і ґрунтоутворюючі породи функціонують лише як компоненти ландшафтного простору, на яких може відбуватися процес виробництва, нерідко без використання плодючих властивостей ґрунтів. Виробництво продукції в цьому випадку здебільшого не залежить від властивостей ґрунту, і за раціонального підходу має супроводжуватися заходами з переміщення та належного використання дорогоцінних ґрунтових покровів. Зокрема в будівництві та розгортанні транспортної інфраструктури важливе значення мають рельєф, механічний і хімічний склад ґрунтів і ґрунтоутворюючих порід, але плодючість ґрунтів в такому випадку нерідко не враховується. Перехід до економіки сталого розвитку в усіх галузях, що тою чи іншою мірою впливають на стан ґрунтів, має координуватися за узгодженими програмами раціонального планування і використання природних ресурсів.

   Аграрне виробництво виступає єдиним сектором народного господарства, яке повністю базується на використанні основної властивості ґрунтів – їх родючості. У цьому секторі ґрунт є економічною основою, важливим екологічним та культурно-етнічним чинником, а в деяких випадках й основою ідентифікації корінних народів, як то визначене основними документами ООН. Якщо в попередні історичні періоди ґрунт  був лише природно-історичним тілом, продуктом самої природи, то в останні століття він все більше стає результатом людської праці, як і всі інші засоби виробництва, в найбільшій мірі відображаючи рівень циклічності економіки.

   Відбувається соціальний розвиток від «людини розумної», що отримала доступ до небачених попередніми поколіннями технологій до «людини творчої», здатної втілити отриманні людством знання  в усі форми повсякденної діяльності гармонійним чином, зберегти і покращити життя на планеті.

 

2.2. Наукова оцінка земельних ресурсів України

 

   Наукова оцінка земельних ресурсів України несе в собі глибоку проблематику, що потребує принципового поєднання зусиль науковців, практиків, управлінських структур державного рівня та громадськості. Розширення участі українських фермерів в глобальних ринках продукції, праці та капіталу – визначає особливу роль належного оцінювання та управління земельними ресурсами.

 

 

   Для кращого ознайомлення з повним спектром науково-методичних, регуляторних, прикладних питань у цій царині, наводимо Резолюцію ІХ Делегатського з’їзду ґрунтознавців та агрохіміків України (м. Миколаїв, 30 червня – 4 липня 2014 р.) [8], обговорення подальших кроків з втілення якої має зайняти центральне місце в поточних програмах і планах ринкових реформ в аграрному секторі. Для збільшення уваги наукової та експертної спільноти до цих питань, наводимо повністю текст резолюції (підкреслено нами).

   Враховуючи винятково важливу значущість ґрунтових ресурсів для забезпечення економічної, продовольчої та екологічної безпеки країни, ІХ делегатський з’їзд ґрунтознавців та агрохіміків України відбувся під девізом «Охорона ґрунтів – основа сталого розвитку України». Українське товариство ґрунтознавців та агрохіміків (УТҐА) об’єднує близько дев’ятисот членів, які активно працюють у науковій, освітянській та виробничій сфері у галузі ґрунтознавства, агрохімії, меліорації, лісового та водного господарства, тощо. Доповіді учасників з’їду, їх обговорення та наукові дискусії, що відбулися, засвідчують зростання розуміння значущості ґрунтів для гармонійного розвитку нашого суспільства, забезпечення економічного добробуту та запобігання екологічних негараздів. Поряд із цим, у виступах делегатів червоною стрічкою проходила велика стурбованість подальшою долею ґрунтів України, особливо чорноземів, необхідністю їх збереження та захисту від деградаційних процесів, що поглиблюються. Погіршення стану ґрунтового покриву тісно пов’язано із кризовими явищами у соціально-економічній сфері і, водночас, це може спричинити їх поглиблення у майбутньому. За період 2010–2013 рр. членами УТГА проведено певну організаційну, наукову та виховну роботу для підвищення статусу ґрунтів у суспільному житті, привернення уваги до питань їх збереження, поглиблення наукових знань про сучасний перебіг ґрунтових процесів, упровадження інноваційних способів відтворення та підвищення ґрунтової родючості.

   З метою законодавчого закріплення правового статусу ґрунту було розроблено проект Закону України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості», яким передбачено затвердження основних принципів державної політики та правил, які б гарантували збереження унікального ґрунтового покриву країни, його екологічних і продукційних функцій та створення необхідних умов для ефективного використання ґрунтових ресурсів без негативних наслідків для наступних поколінь. Виконуючи рішення VIII з’їзду УТГА (Житомир, 2011 р.), було розроблено та направлено до відповідальних органів центральної виконавчої влади такі програмні документи, як Стратегія збалансованого використання, відтворення і управління ґрунтовими ресурсами України, оновлений проект Національної програми охорони ґрунтів України, проект Державної цільової програми «Великомасштабне дослідження ґрунтового покриву України». З’їзд наголошує на необхідності прийняття цих важливих документів як основи формування нової державної політики у сфері збереження та використання ґрунтових ресурсів.

   Використанню потенціалу родючості ґрунтів України перешкоджає відсутність та застарілість інформації про ґрунтовий покрив господарств. Основним джерелом такої інформації є  великомасштабне ґрунтове обстеження, проведене в Україні у 1957 – 1961 рр. з коригуванням у 1970 – 1980 роки. З того часу ґрунтовий покрив зазнав значних змін, багато матеріалів втрачено, а без достовірної інформації про сучасний стан ґрунтів не може бути ефективної їх охорони від деградації, об’єктивного оцінювання агровиробничих якостей, бонітування та грошової оцінки земель і, загалом, раціонального використання. Протягом останніх чотирьох років питання охорони та раціонального використання ґрунтів і земель неодноразово розглядали на парламентських слуханнях, засіданнях Президії та бюро Президії НААН, НТР Мінагрополітики та Держводагентства тощо.

   Цю практику необхідно продовжувати й надалі та висувати аналогічні ініціативи на регіональному рівні, розширюючи коло організацій та установ, відповідальних за стан ґрунтів та їхню родючість, створюючи науково-виробничі кластери для вирішення проблем охорони ґрунтів та збереження їхньої родючості. Поряд із цим, для зміни практики відомчого відношення до ґрунтових ресурсів з’їзд вважає за доцільне поєднати функції обліку, інвентаризації, контролю, охорони, моніторингу, оцінки якості ґрунтів та земель у єдиному державному органі з максимальним залученням до співпраці наукових та громадських організацій.

   Делегати з’їзду наголошують, що вітчизняному агровиробникові потрібні вагомі економічні стимули для ощадливого використання ґрунтів і відновлення їх родючості. У свою чергу, українськими ґрунтознавцями та агрохіміками, членами товариства розроблено чимало інноваційних ресурсоощадних технологій виробництва та застосування добрив та меліорантів, відтворення та підвищення родючості солонцюватих, засолених, забруднених, кислих та інших ґрунтів із незадовільними властивостями, що не тільки здешевлює ці заходи, але й робить їх економічно вигідними. Ці розробки викладено у  численних наукових монографіях, концепціях, збірниках, посібниках, рекомендаціях,  настановах, стандартах, технічних умовах та інших виданнях, підготовлених за звітний період. З’їзд констатує, що з огляду на важливість формування єдиного інформаційного простору необхідна більш тісна співпраця з міжнародними організаціями, такими, як міжнародний союз наук про ґрунти (ІUSS), глобальне та європейське ґрунтове партнерство, європейська та євразійська спілка ґрунтознавців, тощо. Інформація про ґрунти та їхній стан має бути доступною, об’єктивною, постійно поновлюваною, оскільки має важливу суспільну значущість.

   За минулий період в українському ґрунтознавстві та агрохімії набули розвитку нові наукові напрями, за якими захищено ряд докторських та кандидатських дисертацій. Підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації наразі є одним із пріоритетів роботи товариства, так само, як і посилення освітянської та просвітницької діяльності. З’їзд підкреслює важливість здобування базових ґрунтово-агрохімічних знань для усіх фахівців агрономічного, біологічного та екологічного профілів. Для цього у системі вищої освіти класичне викладання ґрунтознавства та агрохімії доцільно доповнювати новими дисциплінами, які висвітлюють останні досягнення та тенденції розвитку цих наук. Набуття сучасних знань про ґрунти та їх родючість повинно починатися зі шкільного курсу, який є першою ланкою підготовки повноцінних фахівців у майбутньому. З урахуванням викладеного, з’їзд постановив:

  1. Схвалити проведену УТҐА під керівництвом Президії Центральної ради організаційну, просвітницьку, науково-методичну та науково-практичну роботу і вважати її задовільною.
  2. Основними пріоритетними напрямами наукової та науково-практичної діяльності Товариства на наступний період вважати такі:

— розвиток теоретичних і  методологічних основ ґрунтознавства та агрохімії як фундаментальних наук;

— розроблення моделей збалансованого використання, відтворення і сталого управління ґрунтовими ресурсами України для забезпечення гармонійного співвідношення між антропогенним навантаженням і природним потенціалом ґрунтів;

— удосконалення класифікації ґрунтів і гармонізація з міжнародними та європейськими, діагностування та параметризації ґрунтово-екологічних зв’язків як основи сучасного агрономічно орієнтованого районування земель та обґрунтування спеціалізації аграрного сектору економіки;

— науково-методичний супровід великомасштабних досліджень ґрунтового покриву, осучаснення та підвищення інформативності ґрунтово-картографічних даних, створення інноваційних технологій та методів отримання, оновлення, впорядкування й опрацювання кадастрової, картографічної та аналітичної інформації про ґрунти з метою оцінювання їхньої якості та агроінвестиційної привабливості; розвиток системи моніторингу ґрунтів, гармонізованої з європейським досвідом, з використанням сучасних ГІС-технологій, наземних і дистанційних засобів;

— дослідження біопротекторних функцій ґрунтового покриву в аспектах секвестрації вуглецю, депонування і транзиту полютантів, регуляції гідрологічного режиму ландшафтів, оптимізації біологічних процесів в агроекосистемах; максимальне використання у землеробстві біологічних чинників підвищення родючості ґрунтів, розроблення нових біопрепаратів удобрювальної дії та інтегрованих технологій їх застосування;

— прогнозування еволюції ґрунтів за різних сценаріїв господарчої діяльності, математичне, імітаційне і педотрансферне моделювання, термодинаміка процесів обміну в системі «атмосфера-грунт»; розроблення новітніх ефективних і ґрунтозбережувальних заходів з обробітку, удобрення, меліорації, захисту ґрунтів від ерозії, переущільнення, інших видів деградації;

— розроблення нових методів управління кругообігом макро-, мезо- і мікроелементів у агроекосистемах, забезпечення їх оптимального співвідношення у процесі мінерального живлення рослин, адаптації сільськогосподарських культур до несприятливих погодних умов, поліпшення якості сільськогосподарської продукції;

— ґрунтово-екологічне обґрунтування реконструкції та модернізації меліоративних систем, розроблення сучасних адаптивно-ландшафтних агротехнологій застосування комплексу меліоративних заходів –  протидеградаційних, водорегуляторних, радіопротекторних, тощо;

— науково-методичне забезпечення техніко-технологічної модернізації агрохімічного супроводу землеробства та розвитку агрохімічного сервісу в Україні, підвищення коефіцієнта корисної дії добрив;

— стандартизаційне, нормативне та метрологічне забезпечення наукових досліджень і робіт у сфері ґрунтознавства, агрохімії та охорони ґрунтів, гармонізації національної та міжнародної нормативної бази.

  1. Новообраній Центральній раді доручити: посилити роботу Товариства з органами центральної виконавчої влади, місцевого самоврядування і громадськими організаціями. Сприяти авторитету Товариства у вирішенні проблем збереження ґрунтового покриву як найважливішого національного багатства України; спрямувати зусилля Товариства на створення в Україні сучасної державної системи управління ґрунтовими і земельними ресурсами, інформаційне забезпечення урядових структур та землекористувачів більш повною, точною та своєчасною інформацією про склад та якість ґрунтів для визначення їх агровиробничих можливостей, поліпшення заходів з підвищення родючості ґрунтів та попередження їх деградації, удосконалення податкової політики та оцінки земель, підвищення ефективності виробництва;

— всебічно підтримати доцільність прийняття Закону України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості», забезпечити його громадську підтримку та обговорення. Брати активну участь у  здійсненні експертної оцінки інших законопроектів щодо їхнього впливу на збереження родючості та охорону ґрунтів; забезпечити науковий супровід розгляду та прийняття Національної програми охорони ґрунтів, прийняття та виконання регіональних програм з охорони ґрунтів та земель; винести питання доцільності створення в Україні Служби охорони ґрунтово-земельних ресурсів на громадське обговорення у засобах масової інформації, на конференціях, форумах, у соціальних мережах, тощо. Порушити питання про залучення організацій та установ у сфері ґрунтознавства та агрохімії до здійснення екологічного контролю та надання їм відповідних повноважень;

— звернутися до Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо прискорення підготовки нормативно-методичної та кадрової бази проведення великомасштабного обстеження ґрунтів, забезпечення картографічної основи ґрунтових обстежень та зняття з топографічних карт масштабу 1:10000 грифу секретності;

— прискорити розроблення нової класифікації та номенклатурного списку ґрунтів України, протягом 2 років провести їх обговорення на відповідній комісії УТГА, експертизу в наукових установах та вищих навчальних закладах для надання офіційного статусу;

— порушити питання удосконалення порядку допуску організацій та установ до паспортизації та ґрунтових обстежень, зокрема необхідність наявності у штаті ґрунтознавця із досвідом роботи за спеціальністю не менше 5 років. Для підвищення науково-методичного рівня агрохімічної паспортизації запропонувати залучати наукові установи до проведення цих робіт в Україні;

— звернутися до Кабінету Міністрів України із клопотанням переглянути склад відомств-виконавців моніторингу земель і доручити у подальшому координацію робіт з моніторингу земель Міністерству аграрної політики та продовольства України разом з Міністерством екології та природних ресурсів України, а наукове забезпечення робіт –  Національній академії аграрних наук України;

— звернутися до НААН щодо розгляду на Президії НААН Національної програми охорони ґрунтів України, початку робіт з великомасштабного дослідження ґрунтів в господарствах академії, розгляду Концепції та методики моніторингу ґрунтів на спільному з  НАН засіданні Міжакадемічної ради; всебічно сприяти відродженню та інноваційно-інвестиційному розвитку меліорації ґрунтів в Україні, удосконаленню організаційно-правових, нормативно-методичних і технологічних підходів до меліорації земель.

   Проекти меліорацій і меліоративного упорядкування ландшафтів, диференційний вибір і адаптація технологічних рішень, режими експлуатації меліорованих земель в обов’язковому порядку необхідно розробляти на інформаційній основі еколого-меліоративного моніторингу з обов’язковим проведенням всебічної, виваженої і неупередженої експертизи їхньої еколого-економічної ефективності і біогеоценотичної адаптованості; порушити питання про удосконалення методики бонітування ґрунтів, порядку відшкодування втрат за погіршення родючості та якості ґрунтів, розроблення технічного регламенту заходів з охорони ґрунтів та їх родючості у сільськогосподарському виробництві та надання їм статусу нормативно-правових документів; посилити впровадження автоматизації в агрохімічні дослідження та у виробництво. Сприяти проведенню польових дослідів на базі холдингів та корпорацій з використанням нових видів сільськогосподарської техніки, добрив та засобів захисту рослин; ініціювати перегляд та удосконалення нормативів допустимого антропогенного навантаження на ґрунтовий покрив, розроблення та впровадження системи екологічного нормування в  Україні,  упорядкування протиерозійних заходів та рекультивації ґрунтів; посилити просвітницьку ґрунтохоронну роботу на всіх рівнях (регулярне видання Національної доповіді про стан ґрунтів та їх родючості, науково-публіцистична діяльність, активна співпраця з громадськими екологічними організаціями, популяризація знань про ґрунти у суспільстві, залучення новітніх освітянських технологій). Започаткувати підготовку видання з історії розвитку та видатних вчених у вітчизняному ґрунтознавстві та агрохімії; удосконалити структурно-організаційну діяльність Товариства щодо посилення навчальної складової та звернутися до Міносвіти України щодо збільшення на факультетах природничого напряму обсягу годин з вивчення ґрунтознавства, відкриття напряму підготовки «ґрунтознавство та агрохімія» на рівні бакалавра. Забезпечити створення  нових електронних підручників у галузі ґрунтознавства та агрохімії, з використанням матеріалів доповідей з’їзду; посилити міжнародну співпрацю у сфері ґрунтознавства, агрохімії та охорони ґрунтів шляхом гармонізації методів досліджень і термінології, підготовки спільних проектів, освітянських програм, обміну фахівцями тощо; ініціювати проведення науково-практичної конференції «Біологія ґрунтів» на базі Інституту екології Карпат (м. Львів) та її систематичне (раз на два роки) проведення у подальшому;

— сформувати структуру УТҐА, склад комісій та підкомісій. Узгоджувати плани роботи УТҐА з Науковою Радою з проблем ґрунтознавства НАН України. Сприяти залученню до Товариства нових членів, організації нових відділень.

  1. Опублікувати структуру УТҐА та інформацію про роботу з’їзду в черговому «Бюлетені УТҐА», міжвідомчому тематичному збірнику
    «Агрохімія та ґрунтознавство» й журналі «Ґрунтознавство».
  2. Звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної оборони України за підтримкою ініціатив, спрямованих на охорону та збереження ґрунтів країни.

 

2.3. Подальші кроки з втілення Резолюції ІХ Делегатського з’їзду

ґрунтознавців та агрохіміків України

   Проект Закону про збереження ґрунтів та охорону їх родючості [9] був одержаний 20.01.2015 р. (поданий народним депутатом України Лапіним І.О.), і 23.01. 2015 р. направлений на розгляд головного Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Паралельно проводилися обговорення в Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Комітеті з питань промислової політики та підприємництва, Комітеті з питань бюджету, Комітеті з питань запобігання і протидії корупції, Комітеті з питань європейської інтеграції.

   Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості» [10] відзначає, що Проект Закону України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості» (далі – проект Закону) розроблено відповідно до статті 14 Конституції України і відповідних положень Земельного кодексу України. В аграрному виробництві переважно застосовуються терміни «земля», «земельна реформа», «земельні відносини», «земельна ділянка» і значно рідше – «ґрунт», який фактично є визначальною складовою будь-якої земельної ділянки, яка залучається до сільськогосподарського виробництва. На жаль, ґрунтовий покрив є одним з особливо вразливих об’єктів природи. Усі негативні зміни, що відбуваються із земельними ресурсами, стосуються, насамперед, ґрунтів. Сучасні обстеження ґрунтів свідчать, що їхній стан в останні десятиліття погіршився і досяг рівня близького до критичного. Разом з тим до цього часу ґрунти не мають правового статусу і не визначені як окремий об’єкт правової охорони.

   Метою розроблення проекту Закону визначено прийняття повномасштабного нормативно-правого акту рамкового типу, який містить всі необхідні положення і норми, що регулюють правові взаємовідносини в цій сфері. Проектом Закону передбачено встановлення основоположних принципів державної політики та правил, які б гарантували збереження унікального ґрунтового покриву країни, його екологічних і продукційних функцій та створення необхідних умов для ефективного використання ґрунтових ресурсів без негативних наслідків для наступних поколінь.

   Проект Закону спрямований на законодавче забезпечення:

раціонального використання та збереження ґрунтів України як важливого компонента довкілля та основного засобу сільськогосподарського виробництва, розширеного відтворення їхньої родючості;

дотримання землевласниками та землекористувачами науково обґрунтованих технологічних регламентів, правил високої культури землеробства, охорони ґрунтів при експлуатації, ліквідації та консервації об’єктів господарської та іншої діяльності;

своєчасного запобігання й усунення явищ деградації ґрунтів та можливих еколого-економічних ризиків, пов’язаних з неправомірним, екологічно небезпечним землекористуванням.

   При підготовці проекту дотримано положень, що діють у даній сфері правового регулювання: Конституція України; Земельний кодекс України; Кодекс України про адміністративні правопорушення; Закон України «Про охорону земель»; Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»; Закон України «Про Державний земельний кадастр»; Закон України «Про оцінку земель».

   Проект акту пропонувався до погодження з Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством екології та природних ресурсів України, Міністерством юстиції України, Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, Держземагентством України, Національною академією аграрних наук України, Аграрним союзом України, Асоціацією фермерів та приватних землевласників України. За мети проведення громадського обговорення, Проект Закону розміщено на сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України (www.minagro.kiev.ua).

   Оцінка регуляторного впливу Проекту Закону передбачала сприяння збереженню та раціональному використанню ґрунтів на основі визначення правових, економічних, екологічних та організаційних основ використання та збереження ґрунтів, охорони і відтворення їх родючості, й за мети  встановлення основних принципів державної політики у цій сфері, вимог щодо збереження якісного стану ґрунтового покриву, захисту його від негативних природних та антропогенних впливів.

   Прогноз результатів щодо прийняття Закону України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості» передбачав можливість на законодавчому рівні розділити поняття і конкретизувати правовий статус термінів «земля» і «ґрунт». За таких умов цей Закон мав визначати особливий статус ґрунтового покриву у суспільстві і природі, формувати дбайливе ставлення всіх верств населення до ґрунту, унеможливлювати процеси його збіднення та деградації. Реалізація норм цього Закону мала закріпити положення, якими охорона ґрунтів стає державним завданням пріоритетного значення, оскільки без збереження ґрунтів і за умови втрати ними здатності виконувати екологічні, санітарно-гігієнічні і господарські функції, неможливо забезпечити розвиток держави, комфортні умови для життєдіяльності населення. Крім того, цей Закон мав стимулювати впровадження новітніх підходів до моніторингу і збереження та відтворення родючості ґрунтів, сприяти впровадженню принципово нової стратегії використання, охорони і управління ґрунтовими ресурсами, гармонізації з подібними законами інших країн. У цілому положення цього акту мали надати змогу забезпечити раціональне використання та збереження унікальних за властивостями і потенційною родючістю ґрунтів України, попередження їх деградації, просте та розширене відтворення їхньої родючості, захист від природних та техногенних впливів і діянь, що є передумовою сталого землекористування та високоефективного аграрного виробництва в нашій країні і запорукою продовольчої безпеки держави.

   Розглянувши проект, Головне науково-експертне управління висловило щодо його змісту наступні зауваження та пропозиції [11], що підготував Перший заступник Керівника Головного управління С. О. Гудзинський.

1. Насамперед, слід звернути увагу на те, що у даний час відносини щодо збереження ґрунтів та охорони їх родючості регулюються на підставі відповідних положень Земельного кодексу України (у подальшому – ЗК України) та Закону України «Про охорону земель». Причому останній Закон, згідно з його преамбулою, визначає «правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля». У ньому, зокрема, дається визначення змісту термінів «ґрунт», «деградація ґрунтів», «охорона ґрунтів», «родючість ґрунтів» тощо, встановлюються окремі повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування у цій сфері, визначаються засади економічного стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів тощо. За цих умов, на думку управління, з точки зору забезпечення системності законодавства та запобігання виникненню суперечностей у ньому, які ускладнюватимуть застосування відповідних норм на практиці, було б доцільніше вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері охорони ґрунтів та забезпечення їх родючості здійснювати шляхом внесення необхідних для цього змін до Закону України «Про охорону земель», а не шляхом прийняття спеціального закону про ґрунти та їх родючість, як це пропонується суб’єктом права законодавчої ініціативи. Тим більше, що згідно з визначенням змісту терміну «земля» (ст. 1 Закону України «Про охорону землі») під нею розуміється «поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею».

2. Проект перевантажений нормами загального, описового характеру, що не є властивим для спеціальних законів, які мають внормовувати процедурні питання, визначати конкретні механізми реалізації певних вимог. Насамперед, це стосується тих положень проекту, в яких визначаються повноваження у даній сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування, обсяг яких складає майже третину проекту (розділ ІІ). При цьому ці положення у багатьох випадках не несуть належного регламентаційного навантаження. Як приклад, можна навести ст. 10 проекту, яка визначає повноваження районних рад у даній сфері. До таких повноважень віднесено: реалізацію державної політики, реалізацію регіональних програм з охорони ґрунтів та «вирішення інших питань» у даній сфері. Проте, зазначені положення, на нашу думку, не дають системного уявлення про можливості районних рад у вирішенні проблем збереження родючості ґрунтів, їх охорони. В цілому відповідні повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування доцільніше, на думку управління, визначати не у окремому розділі проекту, а здійснення яких регламентується конкретними статтями проекту. Наприклад, у частині 3 ст. 19 проекту необхідно визначити орган, відповідальний за організацію великомасштабного обстеження ґрунтового покриву; у частині 4 ст. 19 проекту, де визначаються органи, які приймають рішення з детального обстеження ґрунтового покриву, доцільно розмежувати їх повноваження з цього питання. У ст. 20 «Моніторинг ґрунтів» проекту варто визначити перелік органів, які мають організовувати даний вид моніторингу в Україні.

   Не є мотивованим, на думку управління, включення у перелік органів, на які покладається регулювання у сфері збереження ґрунтів (частина 1 ст. 6 проекту) Верховної Ради України, яка, до того ж, у подальшому у проекті не згадується. Не визначено також, за яким  принципом мають розмежовувати свої повноваження обласні та районні ради, повноваження яких у проекті визначені майже ідентично (статті 9 та 10 проекту).

   Деякі положення проекту вимагають своєї подальшої конкретизації, без якої реалізація відповідних приписів буде вкрай ускладнена. Зокрема, йдеться про ст. 36 проекту, у якій розглядаються питання державного контролю у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості. В ній, зокрема, відсутня необхідна у даному випадку інформація про органи, які мають здійснювати такий контроль. З огляду на це виникає питання, кого саме стосуються приписи про розгляд звернень юридичних і фізичних осіб, участь у роботі комісій під час прийняття в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, розгляд документації з землеустрою, аналіз результатів моніторингу ґрунтів та агротехнічної паспортизації. Крім цього, не враховано те, що важливе значення у даній сфері має також самоврядний та громадський контроль. Зміст ст. 37 проекту не дає уявлення ні про види юридичної відповідальності (адміністративна, кримінальна, цивільно-правова) за скоєння правопорушень у цій сфері, ні про їх склади.

3. Вихідне значення для розвитку законодавства з охорони ґрунтів мають правові принципи, що визначають основні напрямки вирішення  грунтоохоронної політики держави. У проекті (ст. 4) зроблена спроба їх визначення, яка, на нашу думку, є не досить вдалою. Річ у тому, що у згаданій статті по-суті визначається комплекс заходів, що має здійснюватися у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості («заходи економічного стимулювання та юридичної відповідальності», «заходи з підвищення родючості ґрунтів та відтворення деградованих ґрунтів», «заходи із збереження ґрунтів», «участь громадськості та суспільства у прийнятті рішень у сфері збереження ґрунтів» тощо). У зв’язку з цим зазначену статтю соцільно доопрацювати із урахуванням наукових рекомендацій щодо визначення принципів охорони ґрунтів, до яких, зокрема, відносять: принцип цілісності ґрунтового покриву, який полягає у протидії руйнуванню ґрунтового покриву земельних ділянок; принцип невіддільності ґрунтового покриву від земельних ділянок сільськогосподарського призначення, оскільки це є умовою їх функціонування як основного засобу аграрного виробництва та природного ресурсу; принцип єдності сільськогосподарської та консервативної охорони ґрунтів, суть якого  полягає в тому, що консервативна (несільськогосподарська) охорона ґрунтів є важливою умовою поліпшення ефективності їх агротехнічної охорони; принцип збереження та відновлення екологічних та сільськогосподарських властивостей ґрунтів, які впливають на рівень родючості ґрунтів та стан їх біорізноманіття тощо.

  1. З метою забезпечення належної правової охорони особливо цінних, раритетних і зникаючих ґрунтових об‘єктів доцільно їх охороні присвятити у проекті окрему статтю, в якій варто визначити правові ознаки таких земель, а також передбачити ведення Червоної книги ґрунтів.
  2. Звертаємо увагу на те, що питання використання коштів державних та місцевих бюджетів, про що йдеться у частинах 2, 3, 5 статті 35 проекту, належать до предмету Бюджетного кодексу України.
  3. Потребує доопрацювання структура проекту. Річ у тому, що до складу окремих розділів проекту включено по 1–3 статті (наприклад, розділ V проекту складається з 2 статей, розділ VI – з 1 статті, розділ VIІ – з 2 статей), що не відповідає загальновизнаним правилам законодавчої техніки.

   Узагальнюючий висновок: за результатом розгляду у першому читанні законопроект може бути прийнятий за основу з наступним урахуванням висловлених зауважень та пропозицій.

   Не зважаючи на таку рекомендацію Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України, й посилаючись на негативне рішення Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що не підтримало проект Закону України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості», Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин на своєму засіданні 17 березня 2015 року рекомендував Верховній Раді України відхилити проект Закону України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості» (реєстр. № 1798 від 20.01.2015 р.) [12], і на поточний момент він знятий з розгляду.

   Враховуючи, що інші перелічені Комітети ВР не надали своїх правових висновків, питання поновлення законодавчої ініціативи на основі вироблення актуалізованої версії проекту, може бути доцільним в рамках національних реформ децентралізації та міжнародної технічної підтримки, з використанням досвіду врегулювання цього питання в інших розвинених країнах світу. Запровадження системного підходу при використанні ґрунтів має стати основою вироблення національної секторальної політики харчової та продовольчої безпеки як рамкове законодавство при побудові і втіленні програми сталого розвитку українського суспільства на засадах «зеленої» економіки. Визнаний у світі екосистемний підхід передбачає вироблення та запровадження механізмів правового, підприємницького та адміністративного рівнів управління природними ресурсами для кожного сектору економіки. Вироблення національних підходів та практик екосистемного управління має розпочинатися з аграрного сектору та сільських територій, гармонійно поєднуючись з питаннями продовольчої безпеки, процесами принципового зростання національної економічної, екологічної та етнічної культури в цілому.

   Ґрунтовий покрив планети просторово обмежений і специфічний для кожної біоти. Його площу неможливо розширити чи змінити географічні координати місця фізичним переміщенням, не змінивши всі інші параметри біоти, ландшафтних характеристик та соціальних відносин. Завдяки цьому, ґрунт залишається незамінним засобом самоідентифікації людства за регіональними, кліматичними, етнічними і культурними аспектами.

   Досвід багатьох прогресивних країн свідчить про можливості очищення від техногенних забруднень, відновлення від проявів деградації і навіть посилення позитивних властивостей ґрунту для цілей економіки сталого розвитку, що є провідною формою подальшого розвитку цивілізації.

   Не дивлячись на забруднення та виснаження ґрунтів внаслідок некомпетентних і нераціональних підходів до їх використання, ґрунтовий покрив є вічним засобом для більшості форм життєзабезпечення людства, здатним до оновлення. В разі дбайливого ставлення і запровадження інноваційних підходів, за помірний період часу поліпшується структура ґрунтового покриву й підвищується його родючість, на відміну від більшості інших засобів виробництва, які в процесі використання фізично і морально зношуються. Родючість – невід’ємна специфічна властивість ґрунту, яку отримав український народ на переважній частині своїх територій, в спадщину від попередніх століть ґрунтоутворюючих процесів. Тому українські ґрунти становлять великий інтерес для світової економіки, і потребують раціонального відношення. Питання культури українського землеробства виступає визначальним у процесі ґрунтоутворення та відновлення найродючішого шару планети, що безперервно змінюється залежно від характеру хімічних, фізичних, фізико-хімічних та біологічних процесів, на які, в свою чергу, впливають суспільно-економічні фактори ґрунтокористування. За співвідношенням векторів ґрунтоутворення чи виснаження ґрунтів можна визначити основні ознаки культури людства та кожної цивілізації.

   Вчення про родючість ґрунту розробляли багато поколінь дослідників, при тому еквівалентом найкращої родючості ґрунтів, що виставлена в Паризькому музеї ґрунтів, є проби з Магдалинівського району Дніпропетровської області, на межі з Полтавщиною. Усвідомлення всесвітньої цивілізаційної цінності українських ґрунтів є надзвичайно важливим при виході до світових ринкових відносин.

 

2.4. Розвиток питань ґрунтозбереження та сталого розвитку

тергромад на засадах вчення Сергія Подолинського

 

   Первинні наукові засади сучасного ґрунтознавства та сталого розвитку тергромад, заклав видатний українець і науковець світового масштабу, природознавець, економіст, соціолог, громадський діяч Подолинський Сергій Андрійович (19 (31) липня 1850, село Нова Ярославка Шполянського району, Черкаської області – 30 червня (12 липня1891, місто Київ).

  Університет Святого Володимира до 1919 року, незважаючи на русифікаторську політику уряду, завдяки діяльності кількох поколінь українських вчених, зокрема професорів Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Миколи Зібера, Олександра Кістяківського, Миколи Костомарова, Івана Лучицького, Володимира Перетца, Митрофана Довнар-Запольського, зробив багато для розвитку української науки та культури, виховав не одну плеяду визначних українських культурних і громадських діячів, серед яких опинився й студент природничого відділення фізико-математичного факультету Київського університету Сергій Подолинський. Михайло Грушевський писав про нього: «Він заслужив собі одне з найбільш почесних місць в історії нашого духовного життя».

   Французький учений Дебірре називав Сергія Подолинського автором однієї  з «найновіших теорій термодинаміки». Спектр інтересів С. Подолинського був надзвичайно широким: він розробляв космогенну енергетичну теорію, досліджував еколого-економічні проблеми, аналізував ідеї фізичної економії для розробки проблем сталого розвитку, ноосферного космізму і системної методології в природознавстві і діяльності людини більше ніж за півтора сторіччя до прозріння та визначення програм глобального масштабу! Його обирали членом Російського географічного товариства та Французького товариства розвитку науки. Перебуваючи в маєтку батьків у рідному селі, організував лікарню, де щоденно безкоштовно приймав понад 50 хворих з навколишніх сіл, – і це є унікальним прикладом гуманності для сучасних програм місцевих реформ охорони здоров’я людей, для сьогоденної суспільної програми реформ сільського побуту.

   З 1874 року Подолинський зблизився з діячами «Київської громади», вів роботу з організації в Женеві друкарні соціально-демократичного спрямування, активно працював у газеті «Киевский телеграф», яка фактично була органом «Київської громади». Окремі з них видрукувано анонімно, інші – під ініціалами «П. С.». Невдовзі С. Подолинський став членом Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, що був складовою Імператорського географічного товариства Російської імперії, існував у 18731876 роках й займався вивченням України як частини південно-західних земель імперії. Члени відділу проводили статистичні, географічні, історичні, етнографічні та лінгвістичні дослідження, формуючи повноцінну картину стану і проблематики соціуму. Став осередком діяльності українофілів, через що був закритий російською владою.

   Він подорожував Галичиною, Закарпаттям, побував на Балканах. Шляхові нотатки та враження від мандрівок учений друкував на сторінках газети «Київський телеграф». Опублікував у газеті 11 кореспонденцій, зокрема репортажі про подорож до Герцеговини, що можна вважати прикладом для розбудови українського патріотичного медіа-просвітництва в інших країнах. За підтримки товариства галицьких студентів «Січ» разом з Остапом Терлецьким заснував у Відні перше українське видавництво, яке публікувало соціалістичну літературу. В цей час побачили світ такі його роботи: «Парова машина» (1875), «Про бідність», «Про багатство і бідність», «Про хліборобство» (1874), а також «Правда» (переклад С. Подолинського «Хитрої механіки Варвара»), «Правдиве слово хлібороба до своїх земляків» Ф. Волховського та інші. У «Паровій машині» вперше українською мовою йшлося про ідеї соціалістичного змісту, які були визнані як утопічні на той час, бо передбачали значне полегшення людської праці – за рахунок оволодіння енергіями природи. Брошуру «Про бідність» С. Подолинський назвав «першим розділом політичної економії», і чи не є дивним збігом – винесення цих питань на перші шпальти програм ООН зі сталого розвитку? Російський і австрійський уряди заборонили вільний доступ до цих праць на території своїх держав. Однак ці брошури нелегально використовували в своїй роботі члени народницьких і соціалістичних організацій та гуртків. 1876 року С. Подолинський закінчує медичну освіту й захищає в Бреславі (Вроцлаві) докторську дисертацію німецькою мовою на тему «Розщеплення білків ферментами підшлункової залози», одержавши диплом доктора медицини. Дисертація мала добрий відгук у наукових колах. У грудні цього ж року одержав диплом лікаря в Київському університеті. У цей період вчений працював лікарем у київському притулку для дітей робітників та викладачем на курсах медичних сестер. У грудні 1877 року Подолинський з молодою дружиною виїхав за кордон, поселяється біля Монпельє (Франція). Відтоді всю свою увагу він зосереджує на науковій роботі. Виходять у світ такі ґрунтовні дослідження: «Ремесла і фабрики на Україні», «Праця людини та її відношення до розподілу енергії», «Громадівство та теорія Дарвіна», «Соціалізм, нігілізм та тероризм. Відповідь старому російському соціалістові» та інші, які він підписував своїм справжнім ім’ям. У Женеві видав монографію «Життя і здоров’я людей на Україні» (1878), заклавши основу української соціоетногігієни. Це була перша українська розвідка з медичної демографії та статистики, де на основі зібраного матеріалу автор показав, що причиною багатьох хвороб населення України є соціальні фактори. Значним внеском у вивчення вітчизняної соціально-економічної генетики є історико-економічне дослідження «Ремесла та фабрики на Україні» (1880Швейцарія). Фактично це був перший український підручник з політичної економії, багатий цікавими матеріалами з економічної історії України, з життя ремісників мануфактур і фабрик. У цій праці автор стверджує, що економічні процеси на Україні відбувалися відповідно до процесів, що мали місце в Європі. За висловом Івана Франка, такими працями могла б «повеличатися кожна нація». Найбільшу славу вченому принесла робота «Людська праця людини та її відношення до розподілу енергії», яку надрукував у журналі «Слово». Згодом вона вийшла друком у Німеччині, Італії, Франції, Росії.

   Вчений вважав, що у суспільстві, побудованому на засадах солідарності, природний відбір виявить себе у просуванні науки, мистецтва, морального вдосконалення людей. Загалом це дасть змогу людям долати природні проблеми, не витрачаючи сили на боротьбу між собою. І саме до таких цілей рухається цивілізація в новому тисячолітті, і одним із завдань нашої праці – є розкрити та вшанувати внесок української науки в розбудову світових парадигм сталого розвитку, і визнання землеробства як основи такого вчення.

   Український вчений сформулював нове природничо-наукове визначення праці: «Праця є таке споживання механічної та психічної роботи, що нагромаджена в організмі, яке має результатом збільшення кількості перетворюваної енергії на земній поверхні». Із незліченних видів людської діяльності землеробство, за С. Подолинським, є «найпріоритетнішою, найпродуктивнішою, найкориснішою працею, яка в десятки разів збільшує вироблений природою продукт».

   Є усі підстави стверджувати, що С. Подолинський здійснив еколого-економічне відкриття світового значення, довівши, що творча діяльність homo faber (людини діяльної) протидіє стихійним силам природи, які посилюють хаос (згідно з другим началом термодинаміки) шляхом мінімізації зростання ентропії, забезпечує нагромадження та перетворення сонячної енергії на земній поверхні в засоби задоволення фізичних і духовних людських потреб. Тим самим вчений визначив четверте начало термодинаміки. Отже, найголовнішим відкриттям, яким Подолинський набагато випередив свій час, став його економічно-екологічний погляд на роль людини праці у збереженні та нагромадженні енергії, основним джерелом якої є потік сонячних променів. На думку вченого, всяка продуктивна праця, від землероба до шевця, кравця і будівельника, забезпечує захист енергії від розсіювання у просторі. Це відкриття справило великий вплив на вчення Вернадського про ноосферу, про планетну роль людини, про економіко-екологічну збалансованість земної цивілізації. Наукову цінність цієї праці Подолинського засвідчує ще і той факт, що різні варіанти її були надруковані протягом 1880–1883 років у двох періодичних французьких, двох німецьких і одному італійському виданнях. Подолинського вважають одним із перших українських політологів, який політику розглядав як унікальний засіб зміцнення і розвитку державного ладу на основі раціональної організації соціального устрою, забезпечення економічної та екологічної збалансованості в усіх процесах налагодження суспільного життя, самоорганізованості територіальних громад, що повною мірою відповідає пріоритетам українських державних реформ останніх років, і також європейським пріоритетам регіонального розвитку. Розглядаючи з політичної точки зору проблеми досягнення народом істинної свободи, С. Подолинський вважав, що «здобути її можна лише на засадах народного правління у формі добровільних об’єднань громад, рівноправних низових ланок суспільства». І особливо наголошував у цій праці на необхідності забезпечення «повного внутрішнього самоуправління громад та їхні опори на моральні принципи, які збуджують бажання в однієї людини добровільно віддавати свою працю, щоб цим самим надати допомогу іншій такій, як вона сама, людині» (цитата з  роботи «Ремесла і фабрики на Україні»), застосовуючи дари природи для суспільно корисного розвитку. Слід зазначити, що Подолинський розглядає економічну історію України як частину загальної історії людства, частину глобальних екологічних та енергетичних процесів на століття випереджаючи екосистемні підходи та пріоритети «зеленої» енергетики, що охопили світ лише на межі ХХ–ХХІ-го століть. Праця «Ремесла і фабрики на Україні» була заборонена царською цензурою «для обігу в Росії», і також маловідома закордонним дослідникам [13–20]. Виступаючи проти мальтузіанства, що стало ідеологією концепції «золотого мільярду», Подолинський спирався на аргументи, подібні до висловлених М. Зібером, однак ґрунтувалися на його власних роботах, що випередили на століття визначення енергетичного еквівалента розумової і фізичної праці через енергоносії та технології енергетики (парус, вітряк, машини тощо).

   Більшу частину свідомого життя Сергій Подолинський проживав за кордоном. Однак його любов до України була надзвичайно великою, за визначенням Михайла Драгоманова, «він був занадто українцем, щоб перебувати і діяти серед людей, які не визнавали нічого українського». С. Подолинський надавав своє визначення прихильників соціал-демократії, що майже співпадає з поточними світовими пріоритетами етнічної політики та суспільного розвитку на засадах соціальної справедливості: «[це – люди українські], які вміють з’єднувати вчення соціялізму з традиціями і симпатіями, викликаними місцевим українським націоналізмом, тобто прагнення українського народу поряд з економічною емансипацією, досягнути ще й політичної і культурної самостійності».

   Перебуваючи за кордоном, С. Подолинський особисто знайомиться з К. Марксом і Ф. Енгельсом, однак марксистом не стає, вважаючи їх учення непридатним для умов Росії. Виникнення держави він вважав історично прогресивним явищем і доводив, що певний історичний проміжок її розвиток ішов шляхом поглиблення майнової нерівності та посилення панування одного класу над іншим. У майбутньому суспільстві мала бути забезпечена рівність не лише політична, а й економічна. Ідея соціально-політичної рівності є центральною у політичних поглядах С. Подолинського. Формально зафіксовані в політико-правових документах буржуазних держав свободу і рівність він вважав неістинними, тому що реально народні маси позбавлені свободи. Складена ним програма соціалістичного перетворення України передбачала надання всім трудящим рівних політичних та економічних прав, свободи слова і совісті, рівних можливостей для всебічного культурного розвитку, що практично в такому ж вигляді було включене до Конституції України. Основним осередком соціалістичного суспільства, за С. Подолинським, має стати громада. Вона виступатиме основою для ведення господарства та органом політичного самоврядування, поєднуватиме в собі законодавчу, виконавчу й судову владу. Формою громадівського політичного устрою він передбачав народну федерацію громад, засновану на повному політичному рівноправ’ї кожної громади й повному внутрішньому самоврядуванні. За футуристичним проектом С. Подолинського, Україна майбутнього має бути спочатку федеративною демократичною республікою добровільно об’єднаних громад, а потому стати членом всенародного вільного союзу – міжнародної федерації. Таким чином, суспільно-політичним ідеалом С. Подолинського був громадівський соціалізм – суспільство, в якому народ сам управлятиме й керуватиме всіма економічними, політичними та культурними процесами, на засадах збалансованості соціальних, економічних, екологічних та етнічних інтересів. Цим шляхом рухається зараз головна реформа України з децентралізації, і весь світ – за векторами сталого розвитку. В творах Подолинського були детально проаналізовані особливості громадського руху Англії та Ірландії в 70–80-ті роки 19 ст. Громадська діяльність і праці М. Драгоманова й С. Подолинського справили значний вплив на подальший розвиток української демократичної політичної думки, зокрема на творчість І. Франка. До 1990 р. не було жодної публікації його творів в українській літературі, і жодна з енциклопедій не містила довідки про нього. Лише з початком незалежності виник інтерес до наукової творчості видатного українського мислителя. Були перевидані його твори. Зацікавлення до спадщини вченого почали проявляти фахівці різних галузей знань. На сьогодні український учений-енциклопедист широко відомий в українській та російській науці як фізик, математик, філософ, доктор медицини з правом медичної практики, громадський діяч, один з основоположників ноосферного космізму, що отримав визнання і розвиток свого теоретичного набутку науковими світилами Вернадським, Ціолковським, Пригожиним й іншими послідовниками ноосферного вчення.

   Провідну роль в донесенні вчення С. Подолинського до прогресивних наукових і громадських спільнот світу, відіграв співзасновник Гельсінського руху в Україні Микола Данилович Руденко, відомий політв’язень, надалі – дійсний член Української вільної Академії наук (США), засновник Наукового товариства імені Сергія Подолинського та сучасної наукової школи фізичної економіки в Україні [21], розвиненої в численних наукових творах. Останні десятиліття головування в товаристві здійснює Володимир Олександрович Шевчук – проректор з науково-педагогічної та наукової роботи Національної академії статистики, обліку та аудиту, доктор економічних наук, професор кафедри аудиту, що докладає великих зусиль в просуванні вчення С. Подолинського [22], а надалі і його правнука, відомого австралійського ґрунтознавця та засновника біодинамічного землеробства Алекса Подолинського.

   Як відзначає портал ORGANIC.UA, ім’я Алекса Подолинського для десятків тисяч людей в усьому світі є своєрідним символом практичного ведення біодинамічного сільського господарства.

   Адже саме ця людина, гідно продовжуючи естафету свого діда, видатного українського еколога, Сергія Подолинського, а також Рудольфа Штайнера, Ліл Коліско, Еренфріда Пфайффера, на практиці продемонстрував ефективність і всебічну корисність біодинаміки.

   Франсуа Кене — французький економіст, засновник школи фізіократів. Відомий своєю працею «Економічна таблиця» (1758), в який виклав основні ідеї «фізіократії». Також, він запровадив у суспільствознавчі науки термін «економічний аналіз».

 Головною заслугою фізіократів є те, що на відміну від меркантилістів джерелом багатства вони вважали не торгівлю, а виробництво.  Засновником школи є Франсуа Кене, що був лікарем короля Франції. Він консультував цього короля також на політичні теми. Так, Франсуа Кене дійшов до висновку, що головним економічним ресурсом є земля. Фізіократія, в буквальному розумінні, означає влада природи.

 

До 90-ї річниці з дня народження Миколи Руденка пошта України в 2010 році випустила в обіг поштовий конверт

 

   Систему Кене творчо розвивав з 1960-х рр. М. Д. Руденко, український письменникфілософгромадський діяч, засновник Української Гельсінської ГрупиГерой України. Штудіювання „Капіталу“ переконало М.Руденка у тому, що вчення К.Маркса помилкове в самій своїй основі – у розумінні теорії додаткової вартості. Вона створюється не надексплуатацією робітника, а сонячною енерґією (фотосинтез), поєднаною з працею селянина і його худоби на землі. Своє бачення цієї проблеми Микола Руденко виклав у філософських працях „Економічні монологи“, яка з’явилася в самвидаві у 1975 р. і „Енерґія проґресу“, у романі „Формула Сонця“.

   Розкриваючи визначені С. Подолинським, та надалі його онуком Апексом Подолинським, визнаним в світі флагманом біоорганічного землеробства, ознаки збалансованої діяльності людства як переведення попередньо накопиченої енергії природи (ґрунтів і корисних копалин) в енергію різних форм наземної діяльності, а наступним кроком – в повноцінне використання сонячної енергії, В. Шевчук робить висновок, що будь-які форми господарювання на землі – то лише оренда накопичених природних та інтелектуальних багатств попередніх поколінь заради майбутніх [23]. Саме такі цілі просуває в своїй діяльності і Українська інноваційна платформа Еко-енерго-біоекономіки європейського типу, що поєднує комунікації та дослідження десятків експертних, наукових, громадських, підприємницьких структур на протязі останнього десятиліття [24, 26–28]. Як повідомляє дослідник з економічної історії та історії економічної думки Л. В. Воробйова, український вчений С. А. Подолинський вперше зв’язав поняття праці і розвитку зі зростанням потоку вільної енергії, і ми можемо говорити про пріоритет вітчизняної науки в постановці цієї проблеми – розуміння потенціалу розвитку людства завдяки природним ресурсам. За минулі 125 років від дня виходу фундаментальної роботи С. Подолинського “Праця людини та її відношення до розподілу енергії” (1880) ідеї, які вперше висловив український учений, пройшли випробування часом і отримали розвиток у науці. Українськими дослідниками повноцінно розкриті питання генезису та еволюції української школи фізичної економії. Проаналізовано внесок у її формування і розвиток українських дослідників С. А. Подолинського, В. І. Вернадського, М. Д. Руденка [29–31]. Визначена нова парадигма економічної теорії, яка розроблена українським ученим С. А. Подолинським і базується на енергетичній теорії: прогрес суспільства С. Подолинський пов’язує зі зростанням енергетичного бюджету кожної людини і людства в цілому. Розкрито як розвиваються ідеї фізичної економії іншими українськими та зарубіжними вченими. Дається аналіз практичного використання цих ідей [32–34]. Як наголошує Володимир Шевчук (доктор економічних наук, професор, перший проректор Державної академії статистики, обліку та аудиту, голова Наукового товариства імені С. Подолинського) [35], в особі Сергія Подолинського у XIX столітті Україна отримала геніального вченого, котрий розробив науковий апарат фізичної економії. Він розглянув сутність додаткової вартості як додаткової енергії Сонця, що споживається землянами через землеробство. Ідеї С. Подолинського використав Володимир Вернадський, створивши парадигми земної біосфери і ноосфери. На цих засадах з’явилася й «Енергія прогресу» Миколи Руденка. Відтак сьогодні можна говорити про українську школу фізичної економії. Головну мету Микола Руденко ще 2002 року вбачав у тому, аби до 2012 року довести продуктивність землеробства до 100 мільйонів тонн товарного збіжжя на рік. Микола Руденко наголошує на підвищенні продуктивності хліборобства і доводить потребу збільшити та максимально здешевити кредитування сільського господарства, забезпечувати сільгоспвиробників так, як забезпечують армію під час війни.

   Микола Руденко першим в національній та світовій економічній думці з позицій фізичної економії показав обмеженість теорій вартості й додаткової вартості. З одного боку, він застерігає нащадків від згубної небезпеки економічної неграмотності у визначенні вартості. Він доводить, що А. Сміт і К. Маркс не розвідали джерело додаткової вартості до кінця, пропонує свій оригінальний підхід до цієї проблеми: «Його ж слід бачити там, – переконаний учений, – де народжується нова матерія, а разом із новою матерією – нова енергія. Це відбувається лише в процесі фотосинтезу – тобто на пшеничній ниві». Найголовніша помилка А. Сміта й К. Маркса, на думку М. Руденка, захована у твердженні, ніби пшениця народжується лише з людської праці (не враховуючи при цьому відмінності в отриманні енергії нової якості з живих рослин при переході в матерію продовольчих продуктів, що і відрізняє пріоритети фізичної економіки). Ці фізико-економічні засади дозволяють мислителю сформулювати принципово нову парадигму місця й місії України в теперішньому глобалізованому світі. Її сучасне становище на земній кулі він розцінює як елітарне і наводить відповідні аргументи. Перший полягає в тому, що «впродовж тисячоліть цю землю було законсервовано для вирішального уроку в історії людства, який сьогодні названо глобалізацією». Наведений Руденком другий аргумент віддзеркалює його переконаність у тому, що “земна цивілізація підходить до свого завершального екзамену, а його підсумки значною мірою залежатимуть від того, як цей екзамен складе Україна».

    Економічний заповіт Миколи Руденка містить заклик «мислити космічно». Вчений заповідає і відповідну цьому мисленню практику господарювання, а саме: якомога більше фінансів перепускати через землеробство, бо наше збагачення відбувається тільки тут.

 Адже відомо, що засіяна нива за нормальних умов подвоює вкладені в землеробство кошти, причому ніде більше не отримують стовідсоткового доходу. Український інтелектуал наголошує, що ми тут маємо справу з багатством абсолютним, а не відносним, тобто з нарощуванням нової матерії, отже й новітньої енергії, що є прибутком, насамперед космічним, а не лише бухгалтерським.

 

   Позиціонування глобальної місії України спирається на органічний симбіоз економічного та космічного мислення, якого науковець суворо дотримується. Так, розрізняючи сучасний фотосинтез і фотосинтез минулих епох, він вказує, що Україна обділена Природою в розумінні запасів нафти чи газу. Однак фотосинтез минулих епох абсолютної додаткової вартості не породжує, до того ж підземні джерела законсервованої сонячної енергії (нафта, вугілля, природний газ тощо) активно вичерпуються.

 

   Отримана тут (саме тут!) абсолютна додаткова вартість потім через працю вливається в суспільство, продукуючи промислові товари. Якщо мислити глибинніше, то під цим законом фізичної економії стоїть закон збереження й перетворення енергії. «…Проблеми газу й нафти відпадуть самі собою», – стверджує мислитель. Він не заперечує розвитку промисловості, проте наголошує, що панівним повинно залишатися землеробство. Як економіст-новатор, Микола Руденко підкреслює загальнонаціональну грандіозність цього завдання. «Хто полюбляє говорити про економічну стратегію України, той мусить побачити її саме тут», – викладає мислитель її бачення з погляду фізичної економії. До цієї публікації додається коментар відділу економіки журналу „Схід”, де відзначається і досвід місцевого гідного представника напрямку фізичної економії – В. П. Письмака, який присвятив декілька монографій цій проблематиці.

   З підписанням Угоди про асоціацію з ЄС, дотримання Гельсінських угод й пріоритети запровадження всебічних форм «зеленої» економіки, ведення торгівлі на засадах сталого розвитку, визначені як ключові для рівноправної участі в європейських і глобальних торгівельних процесах, що надалі були підкріплені низкою зобов’язань України з ООН.

Література до розділу ІІ.

  1. Начальное обучение экоземледелию. – Вильнюс: Зеленый мир, 1994. – 41 с.
  2. Правила эко с/х: производство, переработка, реализация, маркировка. – Кунас ЛР с/х продукція, 1997. – 40 с.
  3. Сайко В. Ф. Землеробство ХХІ століття: проблеми та шляхи вирішення // Зб. наукових праць Ін-ту землеробства УААН. – 1999. – С. 15–21.
  4. Созінов О. О. Агросфера України у ХХІ столітті // Вісник НАНУ. – 2001. – №10. С. 3. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: htpp://www.visnyk-nanu.kiev./2001-10/3.htm.
  5. Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп: у 2 т. – Київ. – 2004. – т. 1. – С. 30–58.
  6. Екологічне сільське господарство: кроки назустріч. Крок перший: екологічне землеробство: посібник/ [Тибурський Ю., Підліснюк В., Солтисяк У. та ін.]; за ред. В. Підліснюк. – К.: Видавництво Національного аграрного університету, 2006. – 80 с.
  7. Organic Agriculture and Food Security (IFOAM Dossier 1, 2002). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ifoam-eu.org.
  8. Резолюція ІХ Делегатського з’їзду ґрунтознавців та агрохіміків України (м. Миколаїв, 30 червня – 4 липня 2014 р.). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://docviewer.yandex.ua/?url =http%3A%2F%2Fwww.issar.com.ua%2Fdownloads %2Frezolyucyya-ost.pdf&name=rezolyucyya-ost.pdf.
  9. Проект Закону про збереження ґрунтів та охорону їх родючості (реєстр. № 1798 від 20.01.2015 р.). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2 /webproc4_1?pf3511=53638.
  10. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=53638&pf 35401=325937.
  11. Висновок Головного науково-експертного управління 25.02.2015. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2 /webproc34?id=&pf3511=53638&pf35401=331341.
  12. Висновок Комітету 17.03.2015. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=53638&pf35401 =334734.
  13. Історія вітчизняних соціологічних теорій і вчень: навчально-методичний посібник / Укладач Білецький В. В. – Донецьк: ДонДДУ, УКЦентр, НТШ-Донецьк, 2007. – 116 с.
  14. Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. – К., 2010. – С. 710.
  15. Білодід В. Філософська думка в Україні: Бібліографічний словник. – К., 2002. – С. 159–161. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/fdm/fdm131.htm.
  16. Мицюк О. К. Український економіст-громадівець С. А. Подолинський. – Львів, 1933. – С. 3–18.
  17. Максименко С. Людина, яка заглянула в науку XXI ст. // Філос. і соціол. думка. – 1995. – № 3 – 4.
  18. Злупко С. Космогенна теорія економічного розвитку і майбутнє людства. До 150-річчя від дня народження С. А. Подолинського // Вісник НАНУ. – 2000. – № 7.
  19. Подолинський Сергій. Вибрані твори / Упорядкував Роман Сербин. – Монреаль: Українське історичне товариство, 1990.
  20. Подолинський С. А. Вибрані твори / Упоряд.: Л. Я.Корнійчук. – К.: КНЕУ, 2000.
  21. Руденко М. Д. Енергія прогресу. Гнозис і сучасність. – К.: Журналіст України, – 2008. – 716 с.
  22. Шевчук В. Вчення Сергія Подолинського як фундаментальна основа новітньої української та світової економічної школи // У зб.: Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання): Матеріали міжнародної науково-методичної конференції 26–27 квітня 2000 року. – К.: КНЕУ, 2000.
  23. Шевчук В. Українська наукова школа фізичної економії: світовий вимір та цивілізаційна перспектива // Додаток в кн.: Руденко М. Д. Енергія прогресу. Гнозис і сучасність. – К.: Журналіст України, – 2008. – С. 684–710.
  24. Тергромади і агроекологія. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://maybutneditey.com.ua/tergromadi-i-agroekologiya/.
  25. Воробйова Л. В. Українська школа фізичної економії. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.04 – економічна історія та історія економічної думки. – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. – Київ, 2006. – Режим доступу: WWW.LIBRAR.ORG.UA – Бібліотека України.
  26. Воробйова Л. В. В. І.Вернадський і українська школа фізичної економії // Регіональні перспективи. – 2002. – № 2(21). – С. 85–86.
  27. Воробйова Л. В. Фізична економія у сучасній парадигмі економічної науки // Зб. наукових праць “Проблеми формування ринкової економіки”. Вип. 10 / – К.: КНЕУ, 2002. – С. 59–67.
  28. Воробйова Л. В., Шевчук В. О. Українська наукова школа фізичної економії як новітня економічна школа світового виміру // Економіст. – 2002. – № 2. – С. 58–61.
  29. Воробйова Л. В. Українська школа фізичної економії і національна доктрина освіти // Регіональні перспективи. – 2004. – № 1–2 (38–39). – С. 26–29.
  30. Воробйова Л. В. Українська школа фізичної економії // Освіта. Технікуми, коледжі. – 2001. – № 1. – С. 56–57.
  31.  Воробйова Л. В., Гончарова Н. В. Економічні ідеї С. А. Подолинського та їх еволюція // Зб. Учення Сергія Подолинського і цивілізаційна еколого-економічна перспектива. Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченій 150-річчю від дня народження С. А. Подолинського. – К.: КНЕУ. – 2001. – С. 40–42.
  32. Воробйова Л. В., Шевчук В. О. Українська школа фізичної економії як новітня світова наукова школа: становлення, сучасний стан, перспективи розвитку // Зб. У майбутнє – в ім’я України! Матеріали ІІІ Всесвітнього форуму українців, 18–20 серпня 2001 р. – К., 2001. – С. 195–196.
  33. Vorobiova L.V. Valve of physical economy information steady economic increase // Зб. Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання. Праці четвертої Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених. Частина 3. – Донецьк, 2003. – С. 17–18.
  34. Воробйова Л. В. Українська школа фізичної економії в економічній освіті // Індивідуалізація навчального процесу як провідна складова модернізації вищої економічної освіти. Збірник матеріалів науково-методичної конференції 31 січня – 2 лютого 2006 року. Том 1. – Київ: КНЕУ. – 2006. – С.72–75.
  35. Шевчук В. Відкрити Миколу Руденка-економіста / Український культурологічний центр. ТОВ «Східний видавничий дім». Аналітично-інформаційний журнал «Схід», 2006. – Режим доступу: http://www. /. 2Fcxid%2F8rudenko.doc.KSFw

 

РОЗДІЛ ІІІ. Інноваційні аспекти сталого розвитку

галузі рослинництва й сільських територій

в умовах євроінтеграції

   Вихід вітчизняної економіки з кризового стану відбувається в умовах подолання світової кризи на сировинних ринках, що формує сприятливі умови для експорту всіх видів української продукції рослинництва, супроводжується збільшенням обсягів кредитування, будівництва нових виробничих потужностей, стабілізації курсу валют, відзначає виконавчий директор Concorde Capital Андрій Герус [1]. Для аграрного сектору України, що базується на галузі рослинництва, очевидними є потреби значного посилення фінансово-економічного забезпечення для всіх суб’єктів економічної діяльності, в першу чергу – фермерів, дослідних господарств та суб’єктів малого і середнього підприємництва (далі – МСП), які є найбільш чутливими до факторів стабільності ринкового попиту та фінансово-технічної підтримки.

    Рухаючись у напрямку створення конкурентної галузі рослинництва, в структурі цілісного прогресивного розвитку аграрного сектору України першочерговою передумовою постає необхідність формування потужного інноваційно-дослідницького кластеру, в союзі з усіма активами сектору МСП, що властиво всім розвинутим країнам світу.

 

   Максимальне застосування можливостей трансферу інновацій дозволить створювати нові робочі місця, ефективно впроваджувати сучасні «зелені» технології, забезпечуючи тим самим соціально-економічний розвиток країни конкурентного типу, приєднуючись до розподілу праці на світових ринках, долаючи екосистемні проблеми глобального рівня та підвищуючи загальний рівень добробуту громадян.

   Запрошуючи експертну спільноту країни до обговорення проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року» [2], автори проекту зазначили, що нагальна потреба створення умов для ефективного розвитку сектору МСП пояснюється його вагомою роллю в економіці країни, зокрема: 99,9 % усіх підприємств в Україні за підсумком 2014 року становлять малі та середні підприємства, забезпечуючи робочими місцями 6,9 млн. осіб та генеруючи 60,9 % обсягу реалізованої продукції (товарів, послуг). Водночас, надання статусу загальнодержавного пріоритету саме розвитку сектору МСП є поширеною світовою практикою, особливо для спектру рослинництва і програм розвитку сільських територій, що має позитивні результати не тільки для аграрного сектору, але й для економіки країни в цілому. В нещодавно оприлюдненому Індексі політики щодо МСП-2016 у країнах Східного партнерства, розрахованому Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), міститься рекомендація щодо необхідності розробки комплексної стратегії або програми розвитку МСП разом з реалістичним планом заходів для її виконання на середньо- і довгостроковий період (до 2020 року), що вимагає і оперативного оновлення системи регіональних програм розвитку рослинництва в цілісній структурі  загальнонаціональної модернізації аграрного комплексу та сільських територій. Впроваджуючи європейські підходи в українську реальність, значна увага має приділяється імплементації принципів Акту про малий бізнес для Європи та використанню усвідомленого підходу до запозичення світового досвіду для розвитку та підтримки МСП, де ключову увагу має бути приділено представникам дослідницьких та інноваційних структур аграрного сектору, починаючи з галузей рослинництва.

   Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» [3] визначено основні напрямки державної політики у сфері розвитку МСП в Україні, в тому числі види та умови надання державної підтримки суб’єктам МСП. Однак, бюджетними програмами досі не передбачено послідовного фінансування заходів із розвитку та підтримки МСП та фермерства за цілями досягнення міжнародних ринкових норм як запоруки конкурентного розвитку, що суперечить європейській та загальносвітовій практиці стимулювання конкурентності на інноваційних засадах. Саме на втілення досвіду всіх розвинених країн світу, в т. ч. країн ЄС, одним з основних завдань державної політики має бути реалізовано підтримку не тільки малого й середнього підприємництва, зокрема за напрямами:

— розвиток суб’єктів малого і середнього підприємництва в цілях формування конкурентного середовища в економіці України та забезпечення їх конкурентоспроможності;

— стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб’єктів малого та середнього підприємництва;

— сприяння суб’єктам малого і середнього підприємництва в просуванні вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на ринок України і ринки іноземних держав;

— забезпечення зайнятості населення через розвиток підприємницької ініціативи громадян.

   Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що державна підтримка суб’єктів малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультативну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки, промислового виробництва, підтримку суб’єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу. Фінансова державна підтримка суб’єктів малого підприємництва на державному рівні реалізується в рамках бюджетної програми «Мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва», обсяг фінансування якої щорічно затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

     Враховуючи актуальність втілення вищеперерахованих факторів та з метою забезпечення сучасного рівня розвитку національної економіки, для всіх інноваційних підприємств в галузі рослинництва, й аграрного сектору в цілому, важливо долучитися до конкретизації завдань, визначених Стратегією розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року, за мети визначення коротко- та середньострокових пріоритетів державної політики у сфері розвитку МСП кожного галузевого спрямування. Програми зі створення сприятливих умов для розвитку сектору МСП, що мають відповідати національним потребам та кращим європейським практикам, мають поєднуватися з питаннями розвитку адміністративно-територіальних одиниць, реформи децентралізації та розвитку місцевого самоврядування.

    Питання підтримки розвитку екологічно зорієнтованого рослинництва і  кормовиробництва мають стати пріоритетними в управлінні сільськими територіями, як передумова переходу до екологізації тваринництва і цілісного відстеження безпечності «харчового ланцюга». Інноваційне забезпечення розробки і втілення техніко-економічних обґрунтувань програм розвитку територіальних громад однозначно потребує проведення консультацій з громадськістю. Вироблення секторальних політик і комплексного регуляторного забезпечення для кожного галузевого напряму аграрного сектору і розвитку сільських територій має передбачати чітко вимірювані параметри оцінки можливостей та результатів позитивного впливу на ринок праці, зокрема, на створення додаткових робочих місць та зростання частки самозайнятих осіб у структурі зайнятості.

  Вироблення планів та секторальних програм втілення Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року має базуватися на сучасних метрологічних нормах та прозорих науково-інформаційних підходах до вироблення національних параметрів ринкових потреб та перспектив для досягнення світової конкурентоспроможності. Зусилля науковців, дорадчих служб європейської якості та регіональних експертів мають поєднатися в процесі підготовки до прийняття та реалізації планів впровадження стратегії підтримки МСП, що дозволить чітко визначити необхідні кроки до актуалізації урядової політики у сфері розвитку МСП, її інноваційного забезпечення, а також сприятиме імплементації принципів Акту про малий бізнес для Європи.

   Вироблення докладних напрямів та короткострокових планів державної політики зі створення сприятливих умов для розвитку сектору МСП має активізувати підприємницьку ініціативу громадян, забезпечуючи зростання конкурентоспроможності вітчизняного продукту, в тому числі його інноваційної складової, збільшуючи внесок сектору у формування ВВП (за ринковим валютним курсом) та сприяючи загальному підвищенню добробуту громадян.

       Україна має найвищий рівень сільгоспугідь в Європі, 70 % до загального земельного фонду. Площа ріллі становить 32,7 млн. га (57,1 %), пасовищ – 5,5 млн. га (9,1 %), сінокосів – 2.3 млн. га (3,8 %). Кожен з цих напрямів рослинництва потребує першочергової уваги при виробленні програм місцевого самоврядування, формування продовольчої безпеки країни, конкуренто-спроможності на внутрішніх та світових ринках. Невідкладними є програми розширення екозахисних територій, утворення заповідних зон та національних парків, що сприятимуть покращенню стану довкілля та безпечності як в процесі аграрного виробництва та облаштування сільських територій, так і формуванню сучасних ринків праці (зокрема за напрямом екологічного туризму).

    Рослинництво найперше з усіх галузей відображає як екологічний стан довкілля, відбиваючи сукупність усіх зовнішніх факторів й регіональних особливостей ґрунтів і клімату (баланс світла, температур, вологи, наявності та доступності органічних і мінеральних речовин), так і стан економіки – логістики, переробки, стану урегульованості торгових відносин з різними країнами. Таким чином, галузь рослинництва виступає як найпотужніший майданчик для втілення програм сталого розвитку і переорієнтації економіки України, інноваційна платформа для апробації і втілення найбільш прогресивних технологій українських винахідників та досліджень світового рівня. Після вступу в дію ПЗВТ з 1 січня 2016 року посилюється увага до захисту і належної оцінки авторських прав всіх учасників ринку рослинництва, особливо при формуванні сучасної інноваційної структури галузі (від бізнес-інкубаторів до наукових парків), що найбільше відповідає завданням державних дослідних установ та господарств у процесі ринкових реформ.

    Структура європейської правової бази за напрямом рослинництва поєднує наступні регуляторні напрями, врахування яких актуалізується в умовах впровадження вимог Угоди з ЄС до 1 січня 2018 року, за зобов’язаннями для України:

— Законодавство про захист продукції рослинництва (Legislation on Plant Protection Products – PPPs) [4];

  • Реєстр ЄС щодо дозволених ГМО (EU Register of authorised GMOs – Genetically Modified Organisms) [5];
  • Реєстр дозволених до використання пестицидів (EU — Pesticides database) [6];
  • Процедури для реєстрації засобів захисту продукції рослинництва (Procedure to apply for authorisation of a PPP) [7];
  • База даних сортів рослин при Європейській комісії (Plant variety database — European Commission) [8];
  • Офіс Європейської Спільноти по сортах рослин (Community Plant Variety Office – CPVO) [9];
  • DG (Генеральний директорат) з питань здоров’я та безпеки харчових продуктів, аудит та моніторинг (DG – Directorates-General) Health and Food Safety (SANTE) [10];
  • Європейський компетентний орган з безпеки харчових продуктів (European Food Safety Authority) [11];
  • Здоров’я рослин (Plant health) [12];
  • е-Новини з питань здоров’я і безпеки харчових продуктів (Health and Food Safety e-News) [13].

    Електронний сервіс здоров’я і безпеки харчових продуктів е-Новини здійснює щоденний тематичний моніторинг і тримає цільову аудиторію в курсі всіх останніх подій та заходів у сфері охорони здоров’я і безпеки харчових продуктів. Зазначений ресурс дозволяє отримувати по електронній пошті інформацію за відібраними темами, серед яких: суспільна охорона здоров’я, харчових продуктів та кормів; здоров’я та добробут тварин; здоров’я рослин та інші питання, архівні матеріали; аналітика за програмами дій уряду, уповноважених структур, наукові дослідження тощо. Ринкова модель науково-інформаційного забезпечення потребує особливої уваги в контексті модернізації фахової та науково-просвітницької методології для всіх напрямів аграрно-харчового виробництва, і першочергово – для галузі рослинництва.

  Особливості застосування європейського законодавства за деякими регуляторними питаннями ринку рослинництва розкрито в наступних розділах нашого видання.

 

Література до розділу ІІІ

  1. Криза скінчилася. Офіційно. – Економічна правда, 18 травня 2016. – Електронний ресурс: http://www.epravda.com.ua /cdn/cd1/2016/04/ ekonomika-nachala-rasti/index.html.
  2. Пояснювальна записка до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року». – Електронний ресурс: http://www.me.gov.ua/Documents/Download?id=1e060a0a-a901-440b-ad79-84 bcadfddbf4.
  3. Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (On Development and State Support of Small and Medium Business in Ukraine). — Голос України від 18.04.2012 № 70. – Електронний ресурс: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/card/4618-17.
  4. Legislation on Plant Protection Products (PPPs). – Електронний ресурс: http://ec.europa.eu/food/plant/pesticides/legislation/.
  5. EU Register of authorised GMOs (Genetically Modified Organisms). – Електронний ресурс: http://ec.europa.eu/food/dyna /gm_register/index_ en.cfm.
  6. EU — Pesticides database. – Електронний ресурс: http://ec.europa.eu/food/plant/pesticides/eu-pesticides-database/public/?event =homepage&language=EN.
  7. Procedure to apply for authorisation of a PPP. – Електронний ресурс: http://ec.europa.eu/food/plant/pesticides/authorisation_of_ppp/application_procedure/index_en.htm.
  8. Plant variety database — European Commission. – Електронний ресурс: http://ec.europa.eu/food/plant/plant_propagation_material/plant_variety_catalogues_databases/search/public/index.cfm.
  9. Community Plant Variety Office (CPVO). – Електронний ресурс: http://www.cpvo.europa.eu/main/en/home.
  10. DG Health and Food Safety. – Електронний ресурс: http://ec.europa.eu/food/audits_analysis/index_en.htm.
  11. European Food Safety Authority. – Електронний ресурс: http://www.efsa.europa.eu/.
  12. Plant health. – Електронний ресурс: http://ec.europa.eu/dgs/ health_food-safety/dyna/enews/index.cfm#Food and Feed Safety.
  13. Health and Food Safety e-News. – Електронний ресурс: http://ec.europa.eu/dgs/health_food-safety/dyna/enews/index.cfm#Plant health.

 

РОЗДІЛ ІV. Пріоритети аграрної реформи та управління ринком насінництва – як інтегрованої системи підтримки виробників європейського типу

   Розвиток ринку насінництва має розглядатися як ключове рішення до окремих нарисів та пропозицій реформ, що висуваються з різних ракурсів. Насінництво акумулює в собі адаптивні технології, найкращі рівні ґрунтозбереження та управління біотами, прозорі системи використання природних ресурсів, інтелектуального потенціалу дослідників виробничої та наукової сфери, найвищі стандарти якості та безпечності продукції. Тому питання пріоритетності при здійсненні аграрної реформи в країні потребують науково-методичного обґрунтування ключових інноваційних програм, що мали б поєднати інтереси споживачів якісної продукції, захисту агроекологічного стану локальних біот, виробників, уряду та міжнародних інвесторів [1–2].

   Основні напрямки розвитку аграрного сектору отримали робочу назву «3+5» [3], тобто три головні стратегічні пріоритети та п’ять векторів, які будуть реалізовані через них.

   Перший пріоритет – це завершення земельної реформи, проектний напрям передбачає створення можливостей продажу та банківської застави права довгострокової оренди на землю терміном до 49 років. Передбачається, що це дозволить аграріям відповідально використовувати свій головний актив – землю, і сформує механізм ціноутворення на ринку. За аргументами авторів реформи, таким чином учасники ринку та фізичні особи зрозуміють, яка реальна вартість землі (проект реформи передбачає утворення внутрішнього ринку, і заборону доступу до торгів закордонних учасників). Передбачається, що з появою ринкової ціни зникнуть спекуляції, коли хтось віддає свою землю за копійки, бо терміново потребує грошей, і таким чином буде зменшено напруження в суспільстві.

  Другим пунктом стратегії є пряма державна підтримка сільського господарства. Припинення дії спеціального режиму ПДВ надзвичайно загострює потреби запровадження прямої підтримки аграріїв. Урядовими планами передбачено зорієнтуватися на малих та середніх фермерах, які мають менше 500 га землі в обробітку, і не мають доступу до банківського кредитування. Пряма підтримка і працюючий ринок землі – це ті стимули, які потрібні, аби люди забрали свою землю із суборенди, і почали самостійно її обробляти», – переконані очільники Мінагрополітики.

   Третій напрям – це приватизація державних підприємств.

Також Міністерство представило наступні п’ять напрямків, як найважливіші для реалізації.

  1. Це розвиток сільських територій через розвиток малого бізнесу, а отже через додаткові робочі місця, податки, які залишаються на місцях.  Це збереже сільський уклад, який існує в Україні і важливий для її сталого майбутнього. Так само важливо нарощувати виробництво органічних і нішевих продуктів, це ідеальний сегмент саме для фермерів.
  2. Розвиток ринків збуту, особливо продаж продуктів з доданою вартістю,

3 та 4 – проекти з меліорації, які потенційно дозволять збирати два урожаї на рік на Півдні України.

  1. Останній і дуже важливий напрям, це розвиток Держпродспоживслужби. «Адже висока якість є ключовим вхідним квитком українських продуктів на європейські ринки. Ми б хотіли, щоб цей вхідний квиток мали не тільки великі корпорації, а й малі та середні гравці, які виходили б зі своєю продукцією на європейські ринки. Бачимо своїм завданнями допомогти їм у цьому. У кінцевому результаті, ті українці, які сьогодні працюють за кордоном, зможуть повернутися додому і працювати вже на власних фермах, знаючи, що можуть створювати в Україні продукт із доданою вартістю, на який є попит в Європі», – зазначив Т. Кутовий, Міністр аграрної політики (на момент оприлюднення стратегії «3+5»).

     У свою чергу Голова комітету Бундестагу Німеччини з питань продовольства та сільського господарства висловив підтримку стратегії «3+5» і повідомив, що дані пріоритети та цілі є схожими з німецькими. «Наш комітет тісно співпрацює з Федеральним міністерством сільського господарства та продовольства Німеччини, і в першу чергу, ми намагаємося вирішувати питання розвитку сільських територій та прагнемо розвивати їхню інфраструктуру. Переконаний, що наші країни можуть мати взаємну користь від обміну знаннями та досвідом, технологіями. У Німеччині дуже розвинуті наукові дослідження в аграрній сфері, переконаний, що в цьому плані ми теж можемо дуже активно співпрацювати», – сказав Аліос Геріг.

    Німецькі парламентарі відмітили, що для розвитку сільської місцевості важливо, щоб в ній залишалися молоді люди, а також щоб місцеве населення мало гарний рівень професійної підготовки. Тому вони запропонували зробити платформою для обміну досвідом та навчання німецькі фермерські господарства та різноманітні навчальні заклади Німеччини. Таким чином, Україна та Німеччина посилять співпрацю і обмін досвідом у сільському господарстві.

    Але є й інші погляди на визначену проблематику, й  відповідно – інші пропозиції до її вирішення. Сільськогосподарське виробництво становить майже до 30 % ВВП України, проте цей сектор перебуває майже повністю в тіні. Про це, в ефірі телеканалу «Рада» заявив народний депутат Андрій Вадатурський, коментуючи вимогу МВФ відмінити спецрежим ПДВ для українських аграріїв [4]. «Одним із міфів, яким лякають українців, є те, що аграрний сектор зупиниться, якщо буде виконана вимога МВФ відмінити спецрежим ПДВ для вітчизняних аграріїв»,– сказав А. Вадатурський. На його переконання, це не відповідає дійсності. «Хочу навести приклад: у нас сьогодні усі, кому не лінь, говорять про офшори. Аграрний ринок України сьогодні – це мабуть найбільший офшор у світі. У нас взагалі ніхто не сплачував жодних податків. Є сільськогосподарське виробництво, яке становить майже до 30 відсотків ВВП України, а цей сектор перебуває майже повністю в тіні»,– зазначив народний депутат. А. Вадатурський назвав однією з найбільших проблем агропромислового комплексу те, що він працює в тіні, а податки сплачуються в інших країнах. «Якщо якийсь із сегментів бізнесу не буде сплачувати податки, то в Україні не буде ні освіти, ні доріг, ні інфраструктури»,– додав депутат. «Хочу навести приклад: у нас є таке поняття, як агрохолдинги. Українські агрохолдинги – це найбільші агрохолдинги у світі, які обробляють найбільшу кількість землі. Що таке Агрохолдинг? Він може бути зареєстрований у Люксембургу, котуватися на біржі, де торгують його акціями. Однак, скільки сплачується податків від його діяльності в Україні? Ніскільки! Податки сплачуються за місцем реєстрації», – пояснив А. Вадатурський. Також він пояснив, як це організовано: «якщо ти товаровиробник, і ти на спецрежимі оподаткування, то створюється об’єднання з десяти і більше фермерських господарств, які не сплачують податки в Україні. Але вони об’єднуються в агрохолдинг, зареєстрований за кордоном, заробляють гроші тут, а сплачують податки там», – наголосив нардеп. Тому, на переконання А. Вадатурського перше, що необхідно зробити в Україні – це навести порядок в аграрному секторі, вивести його з тіні і змусити сплачувати податки в Україні, там, де здійснюється користування земельними та іншими природними ресурсами, а не забезпечувати пільгами.

   Обидві позиції, з боку парламентських та урядових структур, відзначають проблематику збільшення економічної зацікавленості фермерських структур щодо доброчесних дій в українському правовому полі та економічно вигідної діяльності. При цьому зовсім не згадуються такі фактори, як питання екологічної безпеки сільських територій, захисту інтелектуальної власності дослідників на державних підприємствах, що готуються до приватизації, комплексного впровадження систем сертифікації продукції і відстеження на цій основі сировинних потоків, управління якістю та безпечністю продукції – для відстеження безпечності продукції в «харчовому ланцюзі», для внутрішнього виробництва та виходу на світові ринки.

   Українське науково-дослідне насінництво акумулює в собі півтора-вікові традиції, і дозволяє розглядати його в нерозривному контексті з локальними ґрунтами як природно-географічну категорію, компонент природного середовища, утворений людською інтелектуальною та фізичною працею, який виконує продуктивні, екологічні та інші важливі функції. І тому регіональне насінництво в сукупності з локальними ґрунтами має бути піднесене як основа моделі локального та регіонального розвитку, що дозволяє сформувати агроекологічні об’єкти нового типу, як компоненти біосфери на засадах сталого розвитку.

   Розрив понять територіальних ділянок, визначення родючості ґрунтів в процесі приватизації земель, нехтування адаптивними технологіями українського землеробства та неконтрольоване (за комплексними екологічними параметрами) використання імпортованого насіння – суттєві фактори багаторічної кризи національної економіки та сільських територій. Якщо поняття «земля» в національному праві пов’язане із певною територією, її призначенням та використанням (аграрним, промисловим тощо), то грунт – це поняття, пов’язане з організацією природного та інтелектуального капіталу певної території, повним циклом її призначення, в комплексі з її біосферним та соціальним  навантаженням. Тобто, акцентуючи увагу на питаннях навчання персоналу на німецьких аграрних виробництвах і територіях, представник парламентських структур Німеччини втілює мету німецького уряду з формування інноваційної інфраструктури на селі, покращення міжнародного комунікативного простору та пропаганди німецьких технологій. Аналогічно, реєструючи латифундистські об’єднання в якості агрохолдингів за кордоном, українські фермери втрачають доступ до міжнародних програм підтримки виробництва та виходу на ринки етнічного унікального продукту, на десятки років загальмувавши національні можливості з постачання екологічної та органічної продукції, одночасно сприяючи кризовому стану багатьох селищ та  виснаженню ґрунтів в масштабах країни.

      Особливість та цінність ґрунтового покриву в тому, що це важливий чинник не тільки продовольчої, але й екологічної безпеки держави. Тому найважливішою умовою збереження біосфери, підвищення продуктивності сільського господарства є постійне піклування про ґрунти, їх охорону, здійснення системи заходів, що підвищують їх родючість, і тому програми розвитку кожного напряму аграрного сектору мають базуватися першочергово на цільовому використанні локальних ґрунтів і відповідного насіння, що формуватимуть сталі біотичні комплекси. Одночасно з продуктивною функцією, ґрунти і ґрунтовий покрив виконують важливі екологічні (біосферні) функції: газорегуляторні, гідрологічні, геохімічні, санітарні. Ґрунтовий покрив слугує захисним шаром, чинником існування та розвитку літосфери. Адаптоване насінництво дозволяє оптимальним чином втілювати такі біологічні, економічні завдання, підтримувати збереження та сталий розвиток українського етносу та народного добробуту. Україна приєдналася до міжнародних хартій подібного змісту і просто зобов’язана зробити все для збереження ґрунтів, охорони їх родючості, незалежно від економічних, політичних, організаційних та соціальних проблем. Збереження унікального ґрунтового покриву країни, його екологічних, продукційних функцій можливе лише в комплексі з цільовим використанням національного екологічно адаптованого насінництва й тваринництва, що здатне створити необхідні умови для ефективного циклу використання та відновлення ґрунтових ресурсів, закріпити кадри на селі і сформувати позитивні програми для наступних поколінь. Необхідне законодавче визначення особливого статусу ґрунтового покриву у суспільстві і природі, що формуватиме дбайливе ставлення всіх верств населення до ґрунту, унеможливлюватиме процеси його збіднення і деградації. Питання екологічних, санітарно-гігієнічних факторів виходять на перший план для аграрного сектору при формуванні ПЗВТ (Поглибленої зони вільної торгівлі) за асоціацією з ЄС, без яких неможливо забезпечити подальший сталий розвиток держави в міжнародному торгівельному просторі, комфортні умови для життєдіяльності населення, реалізацію конституційних прав людини на сприятливе для існування довкілля та якісну їжу, продовольче і сировинне забезпечення, екологічної безпеки, формування та функціонування цивілізованих земельних відносин.

      Передусім, необхідно сформувати цілісну програму сталого розвитку аграрного сектору, що надасть захист локальним сортам і породам, адаптивним технологіям, забезпечить програми сучасної сертифікації продукції в повному виробничому та екологічному «життєвому циклі», захистить параметри ґрунту та його родючості за всім комплексом «від лану до столу», дозволить розрахувати та прозоро використати потрібні інвестиції для кожного галузевого напряму та збалансованої продовольчої безпеки країни в цілому, спрямовані на збереження і примноження всіх аграрних ресурсів, незалежно від форм власності на землю, захист від негативних природних та антропогенних впливів, за комплексом програм ЄС і ООН.

    Більшість провідних країн світу (США, Німеччина, Франція, Канада) вже дійшли розуміння того, що охорона ґрунтів, боротьба з їх деградацією, цілісна адаптація до змін клімату та захист продовольчої безпеки країни зможуть ефективно здійснюватися тільки на державному рівні, – зазначає академік НААН Святослав Антонович Балюк. Проблему охорони ґрунтів, боротьби з їх деградацією піднято сьогодні до рівня глобальних, оскільки деградація ґрунтів має місце в усьому світі [5–7]. На території України зосереджено 75 % від площі чорноземних ґрунтів світу. Основна база вітчизняного землеробства розміщується на ґрунтах чорноземного типу, які становлять 65 % від площі орних земель України. Ґрунтовий покрив є одним з особливо вразливих об’єктів природи і він може повноцінно функціонувати лише за дбайливого відстеження всього аграрного виробництва, в основі чого має бути покладене якісне насінництво. Сучасні обстеження ґрунтів свідчать, що їхній стан в останні десятиліття погіршився і досяг рівня, близького до критичного. Різні земельні ділянки із складною структурою ґрунтового покриву потребують диференціації агротехнічних, меліоративних та інших прийомів відтворення родючості, в залежності від типу продукції, в основі чого лежить якісне насіння і сучасні технології «точного землеробства» з управління якістю продукції через ГІС-модулі. Відомості про структуру ґрунтового покриву та його якість повинні бути передумовою системи раціонального ефективного землекористування, підбору насіння і формування екологічно безпечного землеустрою. Ґрунтові карти з усіма необхідними якісними показниками в правовому контексті мають супроводжувати земельний ринок, і складати основу для формування насіннєвих програм. Міжнародний досвід захисту ґрунтів і збільшення уваги до органічних та екологічних форм господарювання базується на усвідомленні, що відносне благополуччя в сільському господарстві досягнуто за рахунок надмірного механічного і хімічного навантаження на ґрунтовий покрив. Це спричинило погіршення якості земель, їхню деградацію і забруднення.

    Майже в кожній європейській країні прийнято закони і програми, спрямовані на захист ґрунтів, підтримку локальних сортів і порід, активні дослідження і впровадження новітніх ґрунтоохоронних технології (мінімальні, підтримувальні, консервативні, нульові, точні, органічні), кожна з яких супроводжується певним циклом вирощування адаптованих до місцевих умов культур. Впровадження новітніх адаптивних технологій підтримується субсидіями до 125 євро на гектар. За розширеним переліком показників ведеться моніторинг ґрунтів та біотопів в цілому (стан води, повітря, біорізноманіття), створено інформаційні бази даних про якість ґрунтового покриву та довкілля і вимагається ведення таких карт на рівні виробників для кожного виробничого процесу, виявлено і ретельно контролюються джерела погіршення довкілля, залучаються широкі кола спільноти, ЗМІ, різноманітні фонди, асоціації.

       В кінці 60-х – на початку 70-х років минулого століття США, через зростання цін на сільськогосподарську продукцію, стикнулися із проблемою ерозії, виснаження ґрунтів на цілинних землях. Прийняття Закону про охорону ґрунтів та водних ресурсів у 1977 р. зумовило розробку та запровадження агроекологічних програм для всіх стадій і типів аграрної діяльності: вже у 1982 р. їх було впроваджено у кількості 27. Пізніше, у Законі продовольчої безпеки (1986 р.) було відновлено Програму консервації земель не лише з метою подолання ерозії ґрунтів, але й у контексті попередження надлишкового виробництва сільгосппродукції. У 1994 р. Службу охорони ґрунтів у США було перейменовано у Службу охорони природних ресурсів, з метою більш широких повноважень охорони не лише ґрунтових, але й всього комплексу природних ресурсів у сільському господарстві. Оскільки США є федеративною державою, то головні агроекологічні програми передбачені різними федеральними Законами та Законами різних штатів, і цей досвід може бути корисним для українських регіонів в умовах децентралізації.

     В умовах приєднання України до ПЗВТ, кожний регіон має стати опорним для запровадження відповідного інноваційного пілотного проекту з охорони ґрунтів та відтворення їхньої родючості за участю державних органів та зацікавлених організацій. В умовах, коли національна програма реформування Державного агентства резерву (Держрезерв) планує консолідувати 10 своїх агропідприємств та організацій в єдине державне підприємство під робочою назвою «Агрорезерв» [8], першочергову увагу необхідно привернути до формування національного насіннєвого резерву з регіональними представництвами. За думкою голови відомства Вадима Мосійчука, така реформа дозволить значно поліпшити операційний менеджмент і фінансові показники з очікуваними фінансовими параметрами: сукупні доходи від діяльності нової холдингової структури можуть перевищити 0,5 млрд. грн., а прибуток – 20 млн. грн.». За рахунок поєднання 10 економічно прибуткових елеваторів системи Держрезерву, фінансові показники їх з кожним місяцем поліпшуються; завершено переговори з шістьма провідними юридичними та аудиторськими компаніями про надання консультаційних послуг зі створення держпідприємства з ефективною структурою управління, шляхом об’єднання їх майна, розглядається також участь у цьому проекті західних інститутів, таких як ЄБРР. Держрезерв має намір реалізувати ці плани виключно власними силами, не залучаючи державні кошти. За підсумками першого пілотного проекту об’єднання агропідприємств може бути також розглянута доцільність консолідації складів і холодильних приміщень. «Усі інші неприбуткові підприємства та організації системи Держрезерву не ввійдуть в холдинги, вони будуть передані для приватизації», — сказав глава відомства.

    На нашу думку, проект реформи Держрезерву має бути посилений за аспектами виділення потужностей для збереження насіння для регіональних потреб, пакетами екологічного аудиту і оцінки стану харчової безпеки всіх згаданих потужностей, прозорими розрахунками з інвестиційних потреб та програм їх використання.

    Враховуючи, що світові ініціативи з виробництва екологічної, органічної, біологічно адаптованої продукції поєдналися в світі з 1972 року, при утворенні Міжнародної Федерації руху за органічне сільське господарство (IFOAM) [9–10], в усіх європейських та інших розвинених країнах затверджені «Правила екологічного сільського господарства: виробництво, переробка, реалізація, маркування», в основі яких лежить сертифіковане насіння, що має бути отримане взагалі без використання хімічних речовин (добрив, стимуляторів росту, засобів захисту від шкідників) – для органічного модуля, або за мінімального їх застосування в чітко обмежених рамках – для екологічного модуля. Для підвищення врожайності культурних рослин застосовуються як традиційні механічні засоби боротьби з бур’янами, так і біологічні методи – шляхом підбору сортів рослин, які спроможні конкурувати з бур’янами або виділяти фітотоксини, зупиняючи ріст бур’янів і витісняючи їх.

     Почавши з 5 членів на трьох континентах, за 15 років кількість членів IFOAM зросла до 100 членів з 25 держав по всіх континентах, а в останні роки IFOAM нараховує більше 500 членів в різних країнах, при тому ще більше 100 організацій екологічного спрямування почали свою діяльність в процесах добровільної сертифікації за національними правилами і з міжнародною координацією. В 1991 році створено Всесвітню асоціацію ощадного землеробства (WSAA), яка підготувала план всесвітніх дій у ХХІ столітті. Головне, що в кожній країні здійснюються масштабні програми підтримки органічного та екологічного виробництва: від доплати на кожний гектар (у Німеччині такі відшкодування були встановлені на рівні 400 євро за га), до виключних умов з екологічної сертифікації для цілей державних закупівель в більшості країн ЄС.

     Вирощування екологічно чистої продукції потребує на 20–30 % більших витрат людської праці, вирішуючи таким чином питання зайнятості сільського населення, і зберігаючи культурно-етнічні традиції. Екологічне землеробство та лісництво дозволяють відновлювати землі, отруєні хімічними речовинами та радіацією, найшвидше адаптуватися до змін  клімату, відновлювати малородючі та еродовані землі, протидіяти опустелюванню та іншим факторам деградації земель. Добросовісна конкуренція на ринку органічної та екологічної продукції базується на високому рівні відповідальності за якість продукції, яку можуть здійснювати лише незалежні ринкові структури, акредитовані за міжнародними стандартами для лабораторій, органів оцінки відповідності товарів та послуг, процесів та продукції.

    Технологія ведення екологічного та органічного землеробства передбачає застосування лише спеціального сертифікованого насіння, вирощування якого можуть забезпечити на сьогодні лише декілька насіннєвих господарств України, до числа яких належить і Полтавська державна сільськогосподарська дослідна станція імені М. І. Вавилова ІС і АПВ НААН; різноманітність видів посівів, що не може бути забезпечено при використанні монокультур на значних площах, і потребує підбору адаптованих до місцевих умов та біологічно поєднуваних видів і сортів рослин; постійну присутність у сівозмінах рослин із стержневою кореневою системою (в якості основних чи проміжних культур), проведення проміжних чи підпокривних посівів, поверхневим унесенням підстилкового гною та компосту.

   У поточний період Проект Європейського Союзу «East Invest 2» запрошує малі і середні підприємства (МСП) агропромислового сектору та продуктів переробки на навчання з питань доступу на зарубіжні ринки. Інтерактивні курси Академії для малого і середнього бізнесу від провідних експертів Європейського Союзу з Австрії, Бельгії, Італії та Латвії  розкривають вимоги доступу в рамках Угоди Україна – ЄС (DCFTA), технічні стандарти, визначають готовність до експорту, особливості маркетингу. Завдання проекту – опрацювати дорожні карти з імплементації регуляторних норм ЄС, технічних стандартів і директив, за пріоритетності агрохарчового сектору та харчових процесів.

   Але ця робота має спиратися на потужні дослідницькі кола, тому що стандарти потрібно впроваджувати при плануванні і організації на кожній стадії виробництва, а процес оцінки відповідності стандартам і сертифікації продукції – це потужний ринок послуг, і всеосяжна інформаційна база по технологіях і якості продукції – для тих, хто проводить сертифікацію. Фактично це і є управління ринками та інвестиціями. В списку тренерів – фахівці з технічного регулювання на правовому рівні і маркетологи. Але українським підприємствам у переважній більшості необхідно адаптувати европравила до своїх реальних умов, з урахуванням також наявних держінституцій, які необхідно трансформувати в ринкові, або створювати галузеві об’єднання по імплементації ринкових норм і підготовці масштабних інвестицій. У назві проекту згадується про інвестування, а для цього потрібно проводити аудит підприємств, складати розрахунки по розробці бізнес-планів та необхідних інвестиціях. Окремі підприємства  можуть проходити сертифікацію за міжнародними стандартами, за умови досить високої якості продукції, але тоді втрачається захист і конкурентність на внутрішньому ринку. Більшість країн при імплементації вводять власні параметри по екології, санітарних або етнічних параметрах, щоб посилити захист своїх споживачів і виробників.

   Система виходу аграрної продукції, зокрема насіннєвої, на європейські ринки, а також торгівлі з іншими країнами, визначається, відповідно з Угодою про Асоціацію України з ЄС, Регламентом Ради (ЄС) № 1234/2007 від 22 жовтня 2007 року щодо встановлення загальної організації сільськогосподарських ринків і спеціальних положень для окремих видів сільськогосподарської продукції. Таким чином Європейський Союз встановлює загальні правила для сільськогосподарських ринків (common organisation of agricultural markets – надалі CMO). Згідно до резюме регуляторного акту [11], ці правила стосуються державного втручання на ринках, схеми квот і допомоги, маркетингових та виробничих стандартів, отримання митних кодів для кожного виду продукції (CN code), а також торгівлі з третіми країнами.

   Загальна організація сільськогосподарських ринків була сформована шляхом інтеграції кількох десятків регуляторних норм, встановлених на європейському рівні для певних галузей сільського господарства. Окремі напрями діяльності в аграрному секторі перераховані в додатках I і II до Правил [12]. Внутрішній ринок (internal market) містить певні правила для врегулювання ринкової інтервенції (market intervention). Для того, щоб забезпечити стабільність на ринках і задовільні стандарти життя для сільськогосподарського співтовариства, розроблена система підтримки цін, паралельно з введенням схем прямої підтримки. Система підтримки цін враховує потреби кожного сільськогосподарського сектору і їх взаємозалежності. Заходи підтримки приймають різноманітну форму: державного втручання (public intervention) на ринках сільськогосподарської продукції; виплата допомоги для приватного зберігання (aid for the private storage) зернових, рису, цукру, оливкової олії і столових оливок, яловичини і телятини, молока та молочних продуктів, свинини, баранини та козлятини.

   У процесі підготовки до вступу в СОТ та ЄС, Україні також пропонувалося перейти на подібні схеми підтримки, але за належного ринкового та правового обґрунтування, що потребує формування висококваліфікованої групи дослідників та підприємців для кожного напряму аграрного сектору, починаючи з насінництва  як базової галузі для всіх інших видів аграрного виробництва.

   У первинних положеннях Регламенту 1234/2007 відзначається, що основні правила часто супроводжуються колатеральним набором додаткових правил Ради, які спочатку формувалися за потребами ринку для кожного секторального напряму, і здебільшого правила мають галузеву структуру і безліч загальних положень, зокрема, щодо правил торгівлі з третіми країнами, а певною мірою і для правил, пов’язаних з внутрішнім ринком. Галузеві правила часто містять різні рішення для ідентичних або подібних проблем, і тому Європейська Спільнота, протягом деякого часу проводить спрощення регуляторного середовища Спільної аграрної політики (Common Agricultural Policy – далі CAP). Таким чином, була створена «горизонтальна» (міжгалузева) правова база для всіх прямих виплат, з укрупненням масиву систем підтримки в єдину схему оплати шляхом прийняття Регламенту Ради (ЄС) № 1782/2003 від 29 вересня 2003 року, що встановлював загальні правила для прямих схем підтримки в рамках загальної сільськогосподарської політики і створення певних механізмів підтримки для фермерів [13]. З початку 2000-них років велася послідовна робота з поєднання правил в єдину нормативно-правову базу та заміни окремих (вертикальних) секторальних підходів  спільними (горизонтальними), де це можливо.

   Варто нагадати, що за Угодою, українська сторона має проводити імплементацію європейських горизонтальних норм в національне законодавство в термін до 3-х місяців після їх впровадження європейською стороною.

   Наведемо приклади встановлення цін на деякі види аграрної продукції, визначені при введенні Регламенту 1234/2007 (що надалі проходили динамічне коригування по роках). Для сектора зернових: EUR 101,31 / тонну, з наступним збільшенням щомісячно (протягом маркетингового року) наступним чином: Листопад: від EUR 0,46 / т, Грудень: від EUR 0,92 / т, Січень: від EUR 1,38 / т, Лютий: від EUR 1,84 / т, Березень: від EUR 2,30 / т, Квітень: від EUR 2,76 / т, Травень: від EUR 3,22 / т, Червень: від 3,22 євро / тонну; щодо цукру, для білого цукру: EUR 541,5 / тонна для маркетингового року 2008/2009, EUR 404,4 / тонна, для маркетингового 2009/2010 року. Спираючись на таку чітку маркетингову політику, європейські виробники можуть досить впевнено розраховувати свої потреби в насінні та виробничих потужностях.

   Пункт (9) Регламенту 1234/2007 встановлює перелік продукції, до яких належить і насіння (а також зернові, рис, цукор, сухі корми, оливкова олія і столові оливки, льон і конопель, банани, молоко і молочні продукти, шовкопряди), для яких мають бути забезпечені розрахунки на маркетингові роки, головним чином, адаптовані до біопродукційних циклів кожного з цих продуктів.

   Пунктом (66) встановлюється моніторинг обсягів торгівлі сільськогосподарською продукцією з третіми країнами за видами насіння та ін., що мають бути забезпечені обов’язковими ліцензійними вимогами з боку Європейської Комісії.

   За п. (88), Фінляндія отримує право, за умови отримання дозволу Комісії, безоплатної допомоги, відповідно, для певних кількостей насіння, зокрема, для певних кількостей насіння зернових, вироблених виключно в Фінляндії, через свої специфічні кліматичні умови.

   Систему Комбінованої номенклатури (CN code) встановлено в ЄС і для торгівлі з третіми країнами [14–18]. Для проходження на митниці в Співтоваристві, товари, як правило, повинні бути класифіковані відповідно до Комбінованої номенклатури, або CN. Це визначає, яка ставка мита застосовується, і як товари обробляються для статистичних цілей. CN являє собою спосіб для позначення товарів, який відповідає вимогам спільної системи митних тарифів (‘TARIC code‘) зі статистики зовнішньої торгівлі Співтовариства, а також узгодження з системами реєстрації торгових марок, видачі сертифікатів походження та якості продукції тощо. CN також використовується в статистиці торгівлі всередині Співтовариства. CN складається з Гармонізованої системи (Harmonized System – HS) номенклатури з додатковими підрозділами. Узгоджена система знаходиться у веденні Всесвітньої митної організації (World Customs Organisation – WCO). Цей систематичний перелік товарів є основою для міжнародних торгових переговорів, і застосовується в більшості торгових країн. CN включають в себе попередні положення, додатковий розділ або главу примітки і виноски, які стосуються CN підрозділів. Кожен підрозділ CN має вісім цифр коду, з подальшим описом. Основне регулювання  в цьому питанні здійснюється Постановою Ради (ЄЕС) № 2658/87 про тарифну і статистичну номенклатуру (Eurostat Combined Nomenclature Search Engine) та Єдиний митний тариф (Common Customs Tariff). Оновлена версія програми I до Правил Об’єднаної номенклатури публікується як Регламент Комісії щороку в L-серії Офіційному журналі Європейського співтовариства (а також на CD-ROM). Такі оновлення треба брати до уваги за будь-які зміни, що були узгоджені на міжнародному рівні, або на рівні Всесвітньої митної організації, або в рамках СОТ щодо звичайних ставок мит. Інші зміни можуть знадобитися для відображення еволюції, наприклад, комерційної політики, технології або статистичних вимог. Зазначений портал надає дистанційну консалтингову підтримку, а також пропонує тренінги для експортерів за всіма видами продукції. Глосарій складається з 3-х частин: Податковий глосарій Tax glossary (Taxation glossary), митний глосарій Customs glossary, скорочення Acronyms.

   Taxation glossary містить детальний перелік компонентів електронного адміністрування митницями, з відсиланням до відповідних пакетів регуляторних актів і програмами відстеження походження продукту (Glossary – Excise Movement and Control System (EMCS); довідник вимог фіскального бюро (International Bureau of Fiscal Documentation (IBFD) – Online International Tax Glossary), а також навчальний ресурс з привабливим дизайном (Internal Revenue Service (IRS) – Tax Glossary) і двома варіантами – для вчителів (з 38 уроків) та студентів, для кожного виду продукції і загальних питань [19].

   CN code для насіння наведені на початку Додатку I Список продуктів, зазначених у статті 1 (1), Частина I: злаки, Частина II: рис, Частина III: цукор, Частина IV: сухі корми, Частина V: насіння, а також в таблицях інших продуктів, всього 30 найменувань, які потрібно відстежувати в оперативному режимі на вищевказаному офіційному сайті.

   Національні особливості в маркуванні продукції мають бути викладені відповідно до вимог Директиви 2000/13/EC (Directive 2000/13/EC), при цьому вони можуть відбивати особливості поставок відповідно до національного законодавства, з варіаціями визначення типів торгівлі на рівні «місцевого публічного ринку» (‘local public market’), «продажу від дверей до дверей» (‘door-to-door selling’), і обов’язково – «регіон виробництва» (‘region of production’).

   У цілому операційна діяльність та розвиток спільного ринку сільськогосподарських продуктів повинні супроводжуватися встановленням спільної сільськогосподарської політики (CAP) і включати, зокрема, загальну (спільну) організацію сільськогосподарських ринків (далі CMO), які можуть, відповідно до статті 34 договору про заснування ЄС, приймати різні форми залежно від продукту. З моменту введення САР Рада прийняла 21 CMO для кожного продукту або групи продуктів, у вигляді окремих актів базового регулювання галузевого призначення, серед яких і акт з регулювання ринку насіння.

   Обсяги правової бази, що має відношення до врегулювання ринку насінництва за весь період існування ЄС, сягає на поточний момент більше ніж 24,5 тис. актів різного типу і призначення, що свідчить про напружений процес врегулювання спільних торгівельних інтересів в процесі становлення ринку ЄС.

   Первинним актом виступає додаток ІІ до Статті 38 Угоди з встановлення Європейського економічного союзу, що вводив Брюссельську номенклатуру для всіх видів аграрної продукції (the Brussels Nomenclature *Description of products*) [20].

 

 

   Основним галузевим актом є Регламент Ради (ЄС) № 1947/2005 від 23 листопада 2005 року про спільну організацію ринку насіння [21].

   Він належить до директорії 03.60.67.00 суб’єкт Сільське господарство / Продукти для організації ринку / Насіння (Directory code: 03.60.67.00 Agriculture Products subject to market organisation Seeds), і пов’язаний з наступними правовими актами ЄС (табл. 1).

   Договір про заснування Європейського співтовариства 12002E036 [22] встановлює положення глави, що стосуються правил про конкуренцію, а також допомоги:

(а) для захисту підприємств, розвиток яких стримується за рахунок

структурних або природних умов;

(б) в рамках програм економічного розвитку.

Договір 12002E037 про заснування Європейського співтовариства [23] вводить надзвичайно актуальні положення, які варто врахувати експертам та урядовцям при виконанні вимог Угоди для аграрного сектору:

  1. Для того, щоб еволюціонували широкі розгалуження спільної сільськогосподарської політики, Комісія повинна негайно, як тільки цей Договір набуває чинності, скликати конференцію держав-членів з метою проведення порівняння їх сільськогосподарської політики, зокрема, в процедурах визначення їх ресурсів і потреб.
  2. Прийнявши до уваги роботу Конференції, передбаченої в пункті 1, після консультацій з Економічним і соціальним комітетом ЄС та протягом двох років після вступу в силу цього Договору, Комісія повинна представити пропозиції по розробці та реалізації спільної сільськогосподарської політики, включаючи заміну національних організацій однією з форм спільної організації, передбачених в статті 34 (1), а також для здійснення заходів, зазначених у цій назві. Пропозиції повинні враховувати взаємозалежність сільськогосподарських питань, згаданих у цій назві.

Рада, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським парламентом, отримує повноваження кваліфікованою більшістю голосів встановлювати правила, видавати директиви або приймати рішення без упередження до будь-яких рекомендацій.

  1. Рада може кваліфікованою більшістю голосів і відповідно до пункту 2 замінити національні ринкові організації загальною організацією, передбаченою в статті 34 (1), якщо:

(а) спільна організація пропонує державам-членам, які виступають проти цього заходу і які мають свої власні організації для виробництва, позиції еквівалентної гарантії щодо зайнятості та рівня життя зацікавлених виробників, при цьому враховуються коригування і спеціалізації, які можливо будуть необхідні з плином часу;

(б) така організація забезпечує умови для торгівлі в рамках Співтовариства, аналогічні тим, які існують в національному ринку.

  1. Якщо загальна організація для деяких видів сировини встановлена до утворення загальної організації для відповідних продуктів переробки, така сировина, яка використовуються для продуктів переробки, призначених для експорту в треті країни, може бути імпортованою з-за меж Співтовариства.

   На регламенті про ринок насіння базується лише 3 правових акти ЄС. Два з них стосуються надання допомоги для вирощування насіння в Фінляндії [24]. У рішенні наголошується, що Дозвіл поширюється виключно на сорти, перераховані в фінському національному каталозі, і які вирощуються виключно в Фінляндії.

   Допомогу було встановлено в такому обсязі:

Допущене насіння: сертифіковане насіння видів Gramineae (трава) і Leguminosae (бобові), перерахованих в    Додатку XI до Регламенту (ЄС) №  1782/2003, за винятком Phleum луговий L.

Максимальна допомога на гектар EUR 220

Максимальний бюджет EUR 442 200

Допущене насіння зернових:

сертифіковане насіння пшениці, вівса, ячменю і жита.

Максимальна допомога на гектар EUR 73

Максимальний бюджет EUR 2 190 000.

   Тотожне рішення було прийняте і в 2007 році з наголосом, що ця допомога стосується виключно насіння для вирощування в Фінляндії, яке адаптоване до погодних умов у цій країні і не вирощуються в інших державах-членах. Дозвіл Комісії обмежувався сортами, включеними до списку фінських сортів, які виробляються виключно в Фінляндії.

   Особливі процедури містить Регламент Комісії (EC) № 491/2007 від 3 травня 2007 року, що встановлює докладні правила застосування Регламенту Ради (ЄС) № 1947/2005 відносно комунікаційних даних, що стосуються насіння [25]. Цим регламентом встановлюється, що всі повідомлення про зміни, необхідні для отримання фінансової підтримки на ринку насінництва, повинні передаватися через електронні системи зв’язку. Дані повинні мати таку структуру, з урахуванням видів і сортів рослин (Nature of information (by species and group of variety):

   Рік урожаю календарного року /Year of harvest, наступного врожаю / Calendar ear following harvest;

1) Загальна площа прийнята до сертифікації (в га) / Total area accepted for certification (in ha) станом на 15 листопада/ 15 November;

2) Передбачений урожай (в тоннах) / Estimated harvest (in tonnes) станом на 15 листопада/15 November;

3) Загальна кількість заготовленого насіння (в тоннах) / Total quantities harvested (in tonnes) станом на 1 жовтня/1 October;

4) Продажі, проведені оптовиками в кінці маркетингового року (в тоннах) / Stocks held by wholesalers at end of marketing year (in tonnes) станом на 1 жовтня /1 October.

   Детальний звіт Комісії про ефективність допомоги Фінляндії з аналітичними таблицями щодо зростання врожайності за результатами 5 років підтримки в розрізі видів і сортів рослин є яскравим прикладом оцінки прозорості та ефективності використання бюджетних коштів [26]. За період 2000–2005 років виробництво насіння зернових збільшилося на 23 %, в порівнянні з 57 309 тонн до 70 531 тонн, середня допомога на гектар за період з 2000 по 2005 період становила близько € 68/га. Проводиться порівняння ефективності допомоги на гектар відносно допомоги на центнер (EUR 2523 на 100 кг), завдяки чому збір насіння збільшився на 44 %.

   Посилання на п. 7 Рішення Ради від 28 червня 1999 року1999/468 / EC, що встановлює процедури для здійснення повноважень, покладених на Комісію [27], врегульовує процедури, які слід виконувати відносно заходів загального характеру з урахуванням вимог, що стосуються охорони здоров’я та безпеки людей, тварин або рослин, а також за інших потреб.

 

1.Процедурні зв’язки між базовим Регламентом 1947/2005 та

іншими актами ЄС

Relationship   between

documents

Назва пов’язаних актів ЄС Переклад назви актів  
Legal basis:

(правові основи)

12002Е036

12002E036 Treaty establishing the European Community (Nice consolidated version) — Part Three: Community policies — Title II: Agriculture — Article 36 — Article 42 — EC Treaty (Maastricht consolidated version) — Article 42 — EEC Treaty

12002E036 Договір про заснування Європейського співтовариства (зведений варіант) — Частина третя: політика співтовариства — Розділ II: Сільське господарство — Стаття 36 — Стаття 42 — Договір про ЄС (Маастрихтський зведений варіант) — Стаття 42 — Договір про ЄЕС

 
12002E037 — P2L3 Treaty 12002E037 Treaty establishing the European Community (Nice consolidated version) — Part Three: Community policies — Title II: Agriculture — Article 37 — Article 43 — EC Treaty (Maastricht consolidated version) — Article 43 — EEC Treaty 12002E037 про заснування Європейського співтовариства (зведений варіант) — Частина третя: політика Спільноти — Розділ II: Сільське господарство — Стаття 37 — Стаття 43 — Договір про ЄС (Маастрихтський зведений варіант) — Стаття 43 — Договір про ЄЕС
Select all documents based on this document (відібрані всі документи, що базуються на цьому акті) 2008/548/EC: Commission Decision of 24 June 2008 authorising Finnish aid for seeds and cereal seed in respect of the harvest years 2007 and 2008 (notified under document number C(2008) 2700) 2008/548 / EC: Рішення Комісії від 24 червня 2008 року про санкціонування допомоги  для фінського насіння і насіння зернових врожаю 2007 і 2008 років
  2007/179/EC: Commission Decision of 22 March 2007 authorising Finnish aid for seeds and cereal seed in respect of the year 2006 (notified under document number C(2007) 1280) 2007/179 / EC: Рішення Комісії від 22 березня 2007 що дозволяє допомогу для фінського насіння і насіння зернових 2006 року

 

  Commission Regulation (EC) No 491/2007 of 3 May 2007 laying down detailed rules for implementing Council Regulation (EC) No 1947/2005 as regards the communication of data concerning seeds Регламент Комісії (EC) № 491/2007 від 3 травня 2007 року, що встановлює докладні правила застосування Регламенту Ради (ЄС) № 1947/2005 відносно комунікаційних даних, що стосуються насіння)  
Amendment to (вносить зміни):
31971R2358 Repeal  (замінений)
Regulation (EEC) No 2358/71 of the Council of 26 October 1971 on the common organisation of the market in seeds Регламент (ЄЕС) № 2358/71 Ради від 26 жовтня 1971 року про спільну організацію ринку насіння  
31972R1674 Repeal

(замінений)

Regulation (EEC) No 1674/72 of the Council of 2 August 1972 laying down general rules for granting and financing aid for seed Регламент (ЄЕС) № 1674/72 Ради від 2 серпня 1972 року, що встановлює загальні правила визначення та фінансування допомоги для насінництва  
52005PC0384 Adoption 52005PC0384 Proposal for a Council Regulation on the common organisation of the market in seeds /* COM/2005/0384 final — CNS 2005/0164 */ 52005PC0384 Пропозиція Ради    регулювання по загальній організації ринку насіння / * COM / 2005/0384 кінцева — CNS 2005/0164* /  
Amended by: Proposal for a Council Regulation amending Regulation (EC) No 1947/2005 as regards national aid granted by Finland for seeds and cereal seed {SEC(2007) 799} /* COM/2007/0323 final — CNS 2007/0109 */ Пропозиція про внесення змін до Положення Регламенту Ради (ЄС) № 1947/2005 щодо державної підтримки, що надається Фінляндії для насіння і насіння зернових {SEC (2007) 799} / * COM / 2007/0323 кінцева — CNS 2007/0109 * /  
Relation 32007R0491 Commission Regulation (EC) No 491/2007 of 3 May 2007 laying down detailed rules for implementing Council Regulation (EC) No 1947/2005 as regards the communication of data concerning seeds Регламент Комісії (EC) № 491/2007 від 3 травня 2007 року, що встановлює докладні правила застосування Регламенту Ради (ЄС) № 1947/2005 відносно комунікаційних даних, що стосуються насіння)  
Subsequent related instruments: Amendment proposed by 52007PC0323

(Наступні пов’язані інструменти:

Поправка, запропонована 52007PC0323)

Proposal for a Council Regulation amending Regulation (EC) No 1947/2005 as regards national aid granted by Finland for seeds and cereal seed {SEC(2007) 799} /* COM/2007/0323 final — CNS 2007/0109 */

Пропозиція про внесення змін до Положення Регламенту Ради (ЄС) № 1947/2005 щодо державної підтримки, що надається в Фінляндії для насіння і насіння зернових {SEC (2007) 799} / * COM / 2007/0323 кінцева — CNS 2007/0109* /
Instruments cited: 31999D0468 1999/468/EC: Council Decision of 28 June 1999 laying down the procedures for the exercise of implementing powers conferred on the Commission

1999/468 / EC: Рішення Ради від 28 червня 1999 року, що встановлює процедури для здійснення повноважень, покладених на Комісію ефективних процедур, які відповідають в повному обсязі правам ініціативи Комісії щодо законодавчих питань.

 

Література до розділу ІV

  1. Шпак Г. М. Удосконалення оцінювання сертифікованих сільсько-господарських земель / Г.М. Шпак // Економіка і держава. – 2013. – № 6. – С. 77–81.
  2. Ганчук М. М. Агроекологічний стан орних земель сільсько- господарського призначення східного Поділля // Землекористування. – С. 166–171. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://natureus.org.ua/repec/archive/1_2014/29.pdf.
  3. Тарас Кутовий: Потреба запровадження прямої підтримки аграріїв стоїть дуже гостро. – AgroNews. – 19 травня 2016.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agronews.ua/node/65889.
  4. Андрій Вадатурський: С/господарський сектор України перебуває майже повністю в тіні. AgroNews (за матеріалами «УНН«). – 18 травня 2016. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agronews.ua/node/65810.
  5. Харків’яни підготували проект Закону України про збереження українських чорноземів//Рідне село, 01. 2015. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ridneselo.com/node/11729.
  6. Балюк С. А., директор Національного наукового центру “Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського” НААН України// проведення Парламентських слухань «Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації», сесійний зал Верховної Ради України 23 березня 2011 року, не виголошені виступи. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://static.rada.gov.ua/ zakon/skl6/11session/par_sl/sl2303111.htm.
  7. Кучер О. Агроекологічна Політика й Програми в США: досвід для України / Кучер О. / Рада з вивчення продуктивних сил України НАНУ, Україна, Огайський державний університет, США [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.propozitsiya.com/?page=149&itemid=2333&number=75.
  8. Грабак Н. Х. Екологічний напрям у землеробстві та його перспектива. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: chdu.edu.uaIndex of /pdf…/2011/152-140-3.pdf.
  9. Organic Agriculture and Food Security © IFOAM 2006 Author: Gunnar Rundgren (Sweden) Revised and updated by Nicholas Parrott, December 2005 Approved by the IFOAM World Board – 41 p. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ifoam-eu.org/sites/default/files/organic_agriculture_and_ food_security_printcopy.pdf.
  10. В Україні планують створити «Агрорезерв».– AgroNews. – 23 травня. – – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://agronews.ua/node/65978.
  11. Council Regulation (EC) No 1234/2007 of 22 October 2007 establishing a common organisation of agricultural markets and on specific provisions for certain agricultural products (Single CMO Regulation) OJ L 346 of 30.12.2010 Last updated: 04.03.2011. SUMMARY (Регламент Ради (ЄС) № 1234/2007 від 22 жовтня 2007 року щодо встановлення загальної організації сільськогосподарських ринків і спеціальних положень для окремих видів сільськогосподарської продукції, остання редакція від 04.03.2011 року. Резюме). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=URISERV: l67001&from=EN.
  12. Council Regulation (EC) No 1234/2007of 22 October 2007 establishing a common organisation of agricultural markets and on specific provisions for certain agricultural products (Single CMO Regulation) OJ L 346 of 30.12.2010 Last updated: 04.03.2011. SUMMARY (Регламент Ради (ЄС) № 1234/2007 від 22 жовтня 2007 року щодо встановлення загальної організації сільськогосподарських ринків і спеціальних положень для окремих видів сільськогосподарської продукції, остання редакція від 04.03.2011 року. Резюме). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex:32007R1234; офіційне видання OJ L 299, 16.11.2007, p. 1–149 (BG, ES, CS, DA, DE, ET, EL, EN, FR, IT, LV, LT, HU, MT, NL, PL, PT, RO, SK, SL, FI, SV) Special edition in Croatian: Chapter 03 Volume 009 P. 61 – 209. ELI: http://data.europa.eu/eli/reg/2007/1234/oj. OJ L 270, 21.10.2003, p. 1. Regulation as last amended by Commission Regulation (EC) No 552/2007 (OJ L 131, 23.5.2007, p. 10). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/AUTO/?uri=OJ:L:2003:270:TOC.
  13. Council Regulation (EC) No 1234/2007 of 22 October 2007 establishing a common organisation of agricultural markets and on specific provisions for certain agricultural products (Single CMO Regulation) OJ L 346 of 30.12.2010 Last updated: 04.03.2011. SUMMARY (Регламент Ради (ЄС) № 1234/2007 від 22 жовтня 2007 року щодо встановлення загальної організації сільськогосподарських ринків і спеціальних положень для окремих видів сільськогосподарської продукції, остання редакція від 04.03.2011 року. Резюме). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex:32007R1234# ntr20-L_2007299EN.01000101-E0020. OJ L 312, 29.11.2005, p. 3. Regulation as amended by Regulation (EC) No 1247/2007 (OJ L 282, 26.10.2007, p. 1).
  14. The Combined Nomenclature — European Commission. europa.euTariffNomenclature.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/taxation_customs/customs/customs_duties/tariff_aspects/combined_nomenclature/.
  15. Combined Nomenclature — Wikipedia, the free encyclopedia. wikipedia.orgCombined Nomenclature. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Combined_Nomenclature.
  16. Understanding Taxes program on the Internet. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://apps.irs.gov/app/understandingTaxes/index.jsp.
  17. The Combined Nomenclature — European Commission. europa.euTariffNomenclature. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/taxation_customs/customs/customs_duties/tariff_aspects/combined_nomenclature/.
  18. Combined Nomenclature — Wikipedia, the free encyclopedia. wikipedia.orgCombined Nomenclature. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Combined_Nomenclature.
  19. Understanding Taxes program on the Internet. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://apps.irs.gov/app/understandingTaxes/index.jsp.
  20. 11957en02 treaty establishing the european economic community, annex ii — list referred to in article 38 of this treaty. Annex ii. List referred to in Article 38 of this Treaty. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid= 1464005999907&uri=CELEX:11957EN02.
  21. Council Regulation (EC) No 1947/2005 of 23 November 2005 on the common organisation of the market in seeds and repealing Regulations (EEC) No 2358/71 and (EEC) No 1674/72 (Регламент Ради (ЄС) № 1947/2005 від 23 листопада 2005 року про спільну організацію ринку насіння що скасовує правила (ЄЕС) № 2358/71 і (ЄЕС) № 1674/72).– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=uriserv:OJ.L_. 2005.312.01.0003.01.ENG&toc= OJ:L:2005:312:TOC.
  22. 12002E036 Treaty establishing the European Community (Nice consolidated version) — Part Three: Community policies — Title II: Agriculture — Article 36 — Article 42 — EC Treaty (Maastricht consolidated version) – Article 42 — EEC (Договір про заснування Європейського співтовариства (зведений варіант) — Частина третя: політика співтовариства – Розділ II: Сільське господарство — Стаття 36 — Стаття 42 — Договір про ЄС (Маастрихтський зведений варіант) — Стаття 42 — Договір про ЄЕС). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX: 12002E036.
  23. 12002E037 Treaty establishing the European Community (Nice consolidated version) — Part Three: Community policies — Title II: Agriculture — Article 37 — Article 43 — EC Treaty (Maastricht consolidated version) — Article 43 — EEC Treaty  (Договір 12002E037 про заснування Європейського співтовариства (зведений варіант) — Частина третя: політика Спільноти — Розділ II: Сільське господарство — Стаття 37 — Стаття 43 — Договір про ЄС (Маастрихтський зведений варіант) — Стаття 43 — Договір про ЄЕС) http://eur-lex.europa.eu/legal-content/ EN/TXT/?uri=CELEX:12002E036
  24. 2007/179/EC: Commission Decision of 22 March 2007 authorising Finnish aid for seeds and cereal seed in respect of the year 2006 (notified under document number C(2007) 1280) 2007/179 / EC: Рішення Комісії від 22 березня 2007 що дозволяє допомогу для фінського насіння і насіння зернових 2006 року.  – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1464023562650&uri= CELEX:32007D0179.
  25. Commission Regulation (EC) No 491/2007 of 3 May 2007 laying down detailed rules for implementing Council Regulation (EC) No 1947/2005 as regards the communication of data concerning seeds (Регламент Комісії (EC) № 491/2007 від 3 травня 2007 року, що встановлює докладні правила застосування Регламенту Ради (ЄС) № 1947/2005 відносно комунікаційних даних, що стосуються насіння). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1464025455718&uri=CELEX:32007R0491.
  26. COM(2007) 323 final 2007/0109 (CNS) REPORT FROM THE COMMISSION TO THE COUNCIL on the results of the aid authorised in Finland for certain quantities of seeds and certain quantities of cereal seed. Proposal for a COUNCIL REGULATION amending Regulation (EC) No 1947/2005 as regards national aid granted by Finland for seeds and cereal seed (presented by the Commission) {SEC(2007) 799} (COM (2007) 323 2007/0109 (CNS) остаточний Звіт Комісії Раді про результати допомоги Фінляндії для певних кількостей насіння і певних кількостей насіння зернових. Пропозиція про внесення змін до Регламенту Ради Регламенту (ЄС) № 1947/2005 щодо державної підтримки, що надається в Фінляндії для насіння і насіння зернових (представлений Комісії) {SEC (2007) 799} COM (2007) 323 остаточний. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX: 52007PC0323.
  27. 1999/468/EC: Council Decision of 28 June 1999 laying down the procedures for the exercise of implementing powers conferred on the Commission (1999/468 / EC: Рішення Ради від 28 червня 1999 року, що встановлює процедури для здійснення повноважень, покладених на Комісію). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/..=CELEX: 31999D0468.

 

РОЗДІЛ V. Вимоги до безпечності продукції кормовиробництва

в «харчовому ланцюзі»

   Питання можливих варіантів фінансової підтримки основних галузевих напрямів аграрного сектору все частіше лунають з урядових трибун, національного та міжнародних рівнів.

   Констатуючи стрімкі потреби зміни маркетингових програм в умовах диверсифікації зовнішніх ринків, що спонукають до вироблення чіткої програми постачання ресурсів належної якості, посилюються потреби отримання зрозумілих ринкових критеріїв до оновлення галузі. Українська бізнес-спільнота потрапила до океану новин з маятниковими майлстоунами – між реформами регуляції чи дерегуляції, експортних можливостей та потреб захисту внутрішнього ринку. Чи можна уникнути суттєвих ризиків для української галузі кормовиробництва за таких умов? Певною мірою це передбачається масштабними європейськими програмами глобального впливу, долучитися до яких можна за низкою інноваційних програм. Приєднання до таких програм обумовлюється певним рівнем фахових знань європейського та міжнародного рівня, а також забезпеченості вимірювальним обладнанням та належними методиками застосування. Важливу роль відіграє гарне розуміння місцевих агро-кліматичних умов, але питання метрологічного забезпечення та налагодження контролю безпечності продукції в «харчовому ланцюзі» лише формуються.

   Суттєва частка можливостей з вирішення проблемних питань модернізації галузі визначена міжнародними угодами, зокрема директивами щодо вимог до кормів. Наукове усвідомлення європейських ракурсів регуляторної політики для галузі кормовиробництва має утворити первинний Путівник у системі євроінтеграції для аграрного сектору як основу для українських виробників та зарубіжних партнерів до порозуміння та співпраці на внутрішніх і світових ринках з вироблення та використання кормів при виробництві продукції тваринництва за вимогами Угоди з ЄС, узгодженими з вимогами СОТ.

   Опис оновленого спектру регуляторних правил для аграрного сектору міститься в генеральних правилах ЄС щодо гігієни харчових продуктів [1] з 2004 року. З цього моменту Європейський союз розширює загальні правила безпеки кормових та харчових продуктів, а також гігієни харчових продуктів і кормів на весь ланцюг годівлі тварин, у тому числі первинну продукцію шляхом введення системи відповідальності і зобов’язань кормових бізнес-операторів (зокрема, зворотного відстеження від споживача – до виробника, «від виделки – до кормушки», від митниці – до кожної виробничої ланки). Регуляторна система щодо забезпечення гігієни кормів поєднує в собі, головним чином, вимоги, що регулюють реєстрацію або схвалення закладів і виробництв кормів для тварин, і осмислення досвіду її втілення дуже важливе для українських виробників як ключовий напрям при формуванні методичних засад з адаптації українського законодавства відносно кормів до вимог ЄС на протязі поточного року (за оприлюдненою програмою Уряду щодо плану виконання Угоди з ЄС).

    Базові вимоги до гігієни кормів встановлені Регламентом 183/2005 Європейського Парламенту та Ради від 12 січня 2005 року [2], яким вимагається від бізнес-операторів кормів виконання зобов’язань, що стосуються гігієни та простежуваності, а також правил реєстрації їх установ за мети досягнення високого рівня захисту здоров’я людей і тварин, зокрема шляхом забезпечення безпечності й хорошої якості кормів [3].

   Пам’ятаючи про те, що молоко та деякі інші продукти тваринного походження є важливим продуктом для годівлі різних видів тварин, в регуляторних актах також відзначається, що вимоги ЄС для кормів мають кілька рівнів впливу на молочну та інші галузі тваринництва.

  У термінологічно-понятійному плані питання «харчового» ланцюга в українській екологічній та популярній літературі здебільшого вживається в розумінні харчових ланцюгів, чи ланцюгів живлення, як ланцюгів живих організмів, послідовно пов’язаних харчовими зв’язками (рис. 1), або навпаки – окреслених видів споживачів одного типу кормових рослин (рис. 2) чи просто застосовується у довільному розумінні як визначення прямих поставок продукції «від лану – до столу», зневажаючи при цьому змістом – спільним для всіх європейських країн та більшості інших країн-членів СОТ. За таких підходів розмивається найважливіший принцип регуляторної політики в розумінні ЄС – простежуваність гігієнічних параметрів на кожній стадії вирощування, переробки, пересування аграрної та харчової продукції, і одночасно можливість чіткого зворотного відстеження [4]. Методичною основою актуалізації українських наукових підходів в усій системі аграрного сектору, зокрема санітарно-гігієнічній оцінці технологій кормовиробництва, тваринництва й різних біотехнологічних підходів повинні стати європейські вимоги, які мають трансформуватися, зокрема, при актуалізації українського закону про корми, що передбачене євроінтеграційними планами та зобов’язаннями України в 2016-му році. Гігієнічна сертифікація тісно пов’язана з численними аграрно-харчовими та екологічними стандартами, і має поєднати дослідників множин специфічних параметрів ризику, що потребує конкретизації планів розгортання чи акредитації за новими спектрами спеціалізації численних лабораторій не лише аграрного сектору, а й хімічних, мікробіологічних тощо. Завдяки цьому мають опрацьовуватися реальні кроки до імплементації європейських норм з урахуванням вітчизняних переваг і регіональних особливостей, їх розкриття в діючих системах виробництва і маркування продукції. У пропорційному співвідношенні до модернізації систем освіти і просвітництва, роботи зі споживачами та формування попиту на якісну продукцію, стрімкого зростання програм професійної підготовки та перекваліфікації, мають зростати і можливості розвитку дослідництва для українського бізнесу та науковців, захист прав споживачів, стан конкурентоспроможності вітчизняних виробників на внутрішньому та світових ринках, активне приєднання до прогресивних  світових процесів.

 

 

   На сьогодні український он-лайн ресурс урядових документів містить лише російськомовний переклад Регламенту 183/2005 [2], актуальність якого відповідає редакції від 11 березня 2009 року. З того часу було прийнято 9 суттєвих змін [4],  і введені три консолідовані (узагальнені) версії: 23/04/2016, 12/11/2015, 16/09/2012. Важливість регуляторних норм щодо гігієни кормів підкреслюється процедурою прийняття цього регламенту, яка спирається на базовий Договір про заснування Європейського співтовариства (2002 року), яким, зокрема, надається лише 3 місяці на обговорення та узгодження нових регуляторних актів чи змін до них. Ця ремарка досить суттєва й за визначеними Угодою з ЄС зобов’язаннями української сторони щодо втілення відповідних змін в національному законодавстві на протязі 3-х місяців після прийняття будь-яких поправок до європейських «горизонтальних» (тих, що мають надгалузеві загально-секторальні чи між секторальні рівні впливу) регуляторних актів. З огляду на таку вимогу, для українських ринкових операторів зростає важливість своєчасного осмислення і впровадження більш гнучких форм ринкового регулювання. Суттєвої інтенсифікації потребують не лише темпи актуалізації української нормативно-правової бази, але й найголовніше – умови для її втілення.

   Цією публікацією ми ставимо за мету привернути увагу всіх виробників до осмислення правил і практик законотворчості, співвідношення наукового впливу та урядових політик. Формування сучасного уявлення щодо впливу регуляторної бази та практик з її застосування має спиратися на зростаючу культуру діяльності галузевих асоціацій як саморегулюючих структур, у поєднанні з інноваційними комунікативними методиками і правилами щодо оперативної передачі великих обсягів інформації та її захисту, потреби і можливості стрімкого розвитку яких відкриваються в процесі втілення Угоди з ЄС.

   Повертаючись до представленої на українському правовому порталі редакції Регламенту № 183/2005 Європейського парламенту і Ради ЄС, що встановлює санітарні норми відносно кормів 2009 року, на жаль за відсутності україномовної версії, корисно проглянути перелік пов’язаних з ним документів [5]:

  1. Про схвалення Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV (Санітарні та фітосанітарні заходи) Розділу IV “Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею” Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони Розпорядження Кабінету Міністрів України; Стратегія від 24.02.2016 № 228-р (тобто питання не зняте і воно лише переміщується між різними зобов’язаннями України з 2007 року);
  2. Про затвердження Тематичного плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок на 2012 рік Мінагрополітики України; Наказ, План від 05.06.2012 № 327 (зокрема позиції: «п. 16. Розробка науково-методичних підходів щодо гармонізації нормативних документів у сфері стандартизації сільського господарства з міжнародними та європейськими вимогами» з очікуваним результатом: отримати «Концепцію та перелік міжнародних та європейських нормативних документів у сфері стандартизації сільського господарства та продовольства, які необхідно прийняти в рамках зобов’язань України в Світовій організації торгівлі та майбутньої угоди по зоні вільної торгівлі з ЄС»; «п. 52. Розробка правових та організаційних засад у сфері виробництва кормів, кормових добавок та преміксів», з очікуваним результатом: «Розробка проекту Закону України про корми для тварин, що вирощуються з метою використання для виробництва харчових та деяких інших продуктів, який гармонізовано із Регламентом ЄС № 183/2005». Це питання так і залишилося на часі вже в оновленій програмі зобов’язань з євроінтеграції на 2016 рік.
  3. Директива № 97/78/ЄС Ради ЄС, що встановлює принципи управління організацією ветеринарних перевірок продуктів, що ввозяться в Співтовариство з третіх країн, Рада Європи; Директива, Вимоги, Міжнародний документ від 18.12.1997 № 97/78/EC, яку також досі не імплементовано, і знов-таки перенесено до низки наступних планів [6];
  4. Про затвердження заходів щодо виконання Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» Мінагрополітики України; Наказ, Заходи від 21.05.2012 № 289 (програму було повністю провалено як в аграрному секторі, так і в цілому по реформі економіки, але вона поки що залишається діючою на урядових сайтах, бо містить в собі певні ключові зобов’язання по СОТ та євроінтеграції);
  5. Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2007 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Розпорядження Кабінету Міністрів України; План, Заходи від 07.03.2007 № 90-р [7], ситуація з втіленням – аналогічно до попереднього пункту, що більш детально розкрито в таблиці 1;
  6. Договір про заснування Європейської Спільноти ЄЕС; Договір, Перелік, Міжнародний документ від 25.03.1957.

   Всі зазначені акти в цьому переліку дуже важливі для методологічного обґрунтування першочергових завдань реформування аграрного сектору і галузі кормовиробництва, зокрема, тому що мають загальний рівень значущості для всіх напрямів реформ та міжнародних зобов’язань України. Представлені за переліком 2 – 4-й акти безпосередньо свідчать про визначену урядовими планами потребу імплементації зоогігієнічних правил ЄС ще з 2007 року. Втілення цих актів і мало би підготувати диверсифікацію ринків й попередити численні ризики для всіх учасників аграрного ринку в цілому, й кормового та тваринницького, зокрема. На нашу думку, всі виставки досягнень у виробництві аграрної продукції мали б вже демонструвати втілення цих правил до кожної галузі і сектору в цілому, і це є першочерговим питанням для висвітлення і належного представлення ролі науки і дослідництва на наступних виставкових заходах національного рівня.

   Українське нормотворення передбачає відстеження виконання власних планів з імплементації європейського права, але цю процедуру практично не забезпечено. Варто враховувати, що вимоги ЄС при цьому не лише не зникають, а невпинно посилюються, тому що розвивається дослідницька база і моделі відстеження харчових ризиків. Програма модернізації українського аграрного сектору за цілями принаймні 2007-го року (розділ 7. Охорона здоров’я та життя людей, тварин і рослин) містить список з 15 регуляторних актів ЄС для основних аграрних галузей [8], що на поточний період втілені абсолютно фрагментарно і досі перебувають у черзі як необхідна інституційна передумова до розробки реальних програм і бізнес-планів, які б дозволили обґрунтувати обсяги потрібних інвестицій і були спроможні забезпечити підготовку вітчизняних виробників до належної модернізації, а секторальні інституції – до вироблення сучасних методів зоогігієнічного контролю та їх впровадження до практики відстеження харчової безпеки (табл. 1). Варто зауважити також, що табличний формат зазначених актів здебільшого не пристосований для переносу до документів у звичайному форматі ворд чи ексель, що утворює певні складнощі і забирає чимало часу в процесі аналітичного опрацювання урядових програм.

   Пакет директив, передбачений до адаптації в наступного розділі охорони довкілля, також має безпосереднє відношення до розвитку аграрного сектору та сільських територій за напрямами управління ландшафтами, водними ресурсами, регулювання екологічної безпеки при поводженні з небезпечними відходами, збереження біорізноманіття, захисту навколишнього середовища від шумових викидів, захисту атмосферного повітря від забруднення. Питання технічного регулювання у відношенні тракторної техніки також мають безпосередній зв’язок з питаннями гігієни та безпечності продукції в харчовому ланцюзі, в контексті вищеперелічених факторів впливу на довкілля.

   Проаналізувати реальний зміст за кожним із регуляторних напрямів відносно якості кормів дозволяє наступна таблиця 2, за напрямами та обсягами процедурних нормативів для всієї системи харчової безпеки.

 

1.Перелік актів ЄС, першочергово передбачених до впровадження на базі

Мінагрополітики [8]

з/п

Джерела acquis communautaire,  що регулюють правовідносини у відповідній сфері

Найменування заходу Відповідальні за виконання
1 2 3 4
Розділ 7. «Охорона здоров’я та життя людей, тварин і  рослин».

Сфера acquis communautaire, в якій здійснюється адаптація:

правове регулювання загальної безпеки продукції

1

 

Рішення Ради ЄС від 23 жовтня 2000 р. N 2000/678/ЄС про встановлення детальних правил реєстрації у внутрішніх базах даних підприємств, що розводять свиней, згідно  з директивою Ради ЄС від 26 червня 1964 р. N 64/432/ЄЕС підготовка проекту постанови Кабінету  Міністрів України «Про створення Єдиного державного реєстру тварин та господарств» Мінагрополітики

 

2

 

Регламент Європейського  парламенту та Ради ЄС від 22 вересня 2003 р. N 1831/2003/ЄС про домішки у кормах для тварин підготовка проектів нормативно-правових актів щодо затвердження порядку визначення залишкової кількості ветеринарних препаратів та забруднювачів у кормах для тварин -«»-
3

 

Директива Ради ЄС від23 листопада 1970 р. N 70/524/ЄЕС про домішки у кормах -«»-
4

 

Директива Європейського парламенту та Ради ЄС від 7 травня 2002 р. N 2002/32/ЄС про небажані речовини у кормах для тварин, з останніми змінами, внесеними директивою Європейської Комісії від 27 січня 2005 р. N 2005/8/ ЄС  

Мінагрополітики

5

 

Директива Ради ЄС від 30 червня 1982 р. N 82/471/ЄЕС про певні продукти у кормах для тварин, з останніми змінами, внесеними директивою Європейської Комісії від 23 грудня 2004 р. N 2004/116/ЄС

1 2 3 4
6

 

Регламент Європейського парламенту та Ради ЄС від 12 січня 2005 р. N 183/2005/ЄС про встановлення гігієнічних вимог до кормів (994_b40)    
7

 

Рішення Європейської Комісії від 1 березня 2004 р. N 2004/217/ЄС про встановлення переліку заборонених матеріалів у сфері харчування тварин
8

 

Директива Ради ЄС від підготовка проекту 27 листопада 1992 р. N 92/102/ЄЕС про ідентифікацію та реєстрацію тварин підготовка проекту

Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин та реєстрацію тварин  маркування продуктів  тваринного походження»

Мінагрополітики

Мінекономіки

Мінфін

Мін’юст

Держпідприємництво

Держспоживстандарт

 

9

 

Директива Ради ЄС від 26 червня 1964 р. N 64/432/ЄЕС захворювання тварин, що впливають на торгівлю великою рогатою худобою та свинями в межах Співтовариства
10 Постанова  Європейського  парламенту та Ради ЄС від 17 липня 2000 р. N 1760/2000/ЄС про створення системи  ідентифікації реєстрації великої рогатої худоби, маркування яловичини і продуктів з яловичини та  скасування регламенту Ради ЄС від 21 квітня 1997 р. N 820/97/ЄС
11 Постанова Європейської Комісії від 29 грудня 1997 р. N 2629/97/ЄС про встановлення детальних правил для імплементації регламенту Ради ЄС від 21 квітня 1997 р. N 820/97/ЄС в частині застосування вушних бирок, ведення реєстрів та паспортів в рамках системи  ідентифікації та реєстрації рогатої худоби Постанова Ради ЄС від17 грудня 2003 р. N 21/2004/ЄС про  створення системи ідентифікації та     реєстрації овець і кіз, внесення змін до постанови Ради ЄС від29 вересня 2003 р. N 1782/2003/ЄС, директив Ради ЄС від27 листопада 1992 р. N 92/102/ЄЕС і від 26 червня 1964 р. N 64/432/ЄЕС   Мінфін

Мін’юст

Держпідприємництво

Держспожив

стандарт

12 Постанова Ради ЄС від17 грудня 2003 р. N 21/2004/ЄС про створення системи ідентифікації та реєстрації овець і кіз, внесення змін до постанови Ради ЄС від 29 вересня 2003 р. N 1782/2003/ЄС, директив Ради ЄС від 27 листопада 1992 р. N 92/102/ЄЕС і від 26 червня 1964 р.  N 64/432/ЄЕС  
13 Рішення Європейської Комісії від 20 жовтня 1993 р. N 93/623/ЄЕС про встановлення ідентифікаційного документа (паспорта) для зареєстрованих коней
Розділ 8. Захист довкілля. Сфера acquis communautaire, в якій здійснюється адаптація: моніторинг та звітування щодо обсягу антропогенних викидів парникових газів
14 Директива Ради ЄС від 27 вересня 1996 р. №96/62/ЄС ( 994_498 ) про поводження з атмосферним повітрям та оцінку його якості

 

Підготовка проекту національного плану розподілу дозволів на антропогенні викиди із джерел парникових газів Мінприроди

Мінекономіки

Мінфін

Мінпаливенерго

Мінпромполітики

Мінагрополітики

Мінтрансзв’язку

Мін’юст

1

2 3 4
 

Розділ 10. Технічні правила і стандарти. Сфера acquis communautaire, в якій здійснюється адаптація:розроблення технічних регламентів

15 Директива Ради ЄС від 4 травня 1974 р. N 74/151/ЄЕС про наближення законодавства держав – членів стосовно вимог до запасних частин колісних сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів — колісних сільськогосподарських

та лісогосподарських

тракторів

 

Мінагрополітики
Мінекономіки

Держспожив

стандарт

Мінпромполітики

Держкомлісгосп

16  Директива Європейського парламенту та Ради ЄС від 26 травня 2003 р. №2003/37/ЄС про затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, причепів до них і змінних причіпних механізмів, включаючи системи, деталі та окремі технічні вузли, а також скасування Ради ЄС від 4 березня 1974 р. № 74/150/ЄЕС — типу сільсько-господарських

та лісогосподарських

тракторів, причепів до них і змінних причіпних механізмів

 

 

-«»-

17

 

Директива Ради ЄС від 29 березня 1977 р. N 77/311/ЄЕС про наближення законодавства держав-членів, що стосується рівня шуму, який діє на водіїв колісних сільськогосподарських або лісогосподарських тракторів

 

— рівня шуму, утворюваного сільськогосподарськими або лісогосподарськими тракторами Мінагрополітики
Мінпромполітики

Мінекономіки

МОЗ

Держспожив-стандарт

   Завдання з імплементації Рішення Ради ЄС від 23 жовтня 2000 р. № 2000/678/ЄС про встановлення детальних правил реєстрації у внутрішніх базах даних підприємств, що розводять свиней, згідно з директивою Ради ЄС від 26 червня 1964 р. N 64/432/ЄЕС включене до Рішення КМУ двічі, першим та останнім номером в розділі, лише з деякими відмінностями у перекладі назви (Рішення Європейської Комісії від 23 жовтня 2000 р. №2000/678/ЄС про встановлення детальних правил реєстрації господарств, що займаються розведенням свиней, в національних базах даних, як передбачено директивою Ради ЄС від 26 червня 1964 р. № 64/432/ЄЕС). Міждержавні організації та органи [140 40], Хімічна, нафтохімічна [160 10 30], Харчова промисловість [160 10140], Технічні та кормові культури [220 80 30].

   Методичні питання з імплементації кожної директиви необхідно вирішувати з урахуванням повного спектру регуляторного впливу не лише самої директиви, але й з урахуванням процедурних вимог актів, на які містяться основні посилання. Українські класифікатори цього документу – абсолютно своєрідні і не мають прямого аналогу з європейськими, виглядаючи наступним чином [8]: Внесення змін і доповнень до законодавчих актів [10160 40], Відсилання з українського законодавчого сайту по регламенту 183 міститься лише до Договору про заснування Європейської Спільноти ЄЕС, Міжнародний документ від 25.03.1957 [9], і це відбиває ще одну яскраву особливість побудови українського правового ресурсу, де взагалі відсутні посилання на європейські першоджерела, які не представлені в національній базі [2], що звісно надзвичайно ускладнює процеси осмислення і втілення актуальних ринкових правил ЄС для практичного втілення в окремих галузевих аспектах.

2.Правові посилання від базового Регламенту 183/2005

 за офіційними класифікаторами ЄС

Classifications Переклад класифікаторів Кількість і типи

регуляторних актів ЄС

EUROVOC descriptor:
animal feedingstuffs 
food hygiene 
food industry 
food inspection 
European standard 
traceability 
food safety

 

Дескриптори

за словником EUROVOC:

корми для тварин

гігієна харчування

харчова промисловість

харчова інспекція

Європейський стандарт

простежуваність

безпека харчових продуктів

 

В цілому (EU law and related documents) –  870 актів (різних термінів прийняття і рівнів впливу). Зокрема:

Загальноєвропейське законодавство

(All EU law) – 674

Парламентські слухання

(Parliamentary questions) – 196

Міжнародні угоди

International agreements (54)

Підготовчі дії — Preparatory acts (54)

Subject matter:
Animal feedingstuffs

 

Предмет регулювання:

комбікорми для тварин,

компоненти годівлі,

кормові добавки

В цілому Європейське законодавство

та пов’язані документи

(EU law and related documents) – 1932

Directory code:
03.50.10.00 Agriculture /  Approximation of laws and health measures /                      Animal feedingstuffs

 

Form: Regulation

Код каталогу:

03.50.10.00 Сільське господарство / Наближення законів і заходів здоров’я / комбікорми для тварин         Правова форма: регламент[1]

EU law and related documents (11227),   зокрема: All EU law (10145)

●                    Legislation (8854)

●                    Preparatory acts (1245)

●                    Parliamentary questions (1082)

International agreements (41)

[1] Тобто правовий акт, обов’язковий до виконання для всіх країн ЄС та асоційованих країн, в повному процедурному обсязі

   При тому Європейські рекомендації для виходу на світові ринки просто радять звертатися до правової бази ЄС для кожного виду товарів, але в реальності це можливе лише для потужних аналітичних центрів, а виробники можуть лише списочно відстежити актуальність та повноцінність пропонованих послуг з консалтингу та сертифікації. На цьому прикладі також легко побачити, що фахівці, які пройшли навчання у закордонних вишах та мають досвід за європейською регуляторною практикою, не матимуть логічної можливості знайти зрозумілі моделі переходу від європейської до української регуляторної системи, і безумовно це принциповий стримуючий чинник в порозумінні щодо побудови та втілення необхідних програм підтримки підприємців, для виходу на міжнародні ринкові норми. Завдання актуалізації рівня знань українських науковців і практиків, без сумніву, потребує суттєвих методологічних доопрацювань в усій процедурі імплементації європейських директив.

   Програма діяльності попереднього уряду, затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану дій Кабінету Міністрів України на 2016 рік» від 16.03.2016 № 184-р.[10], передбачала пакет дій загального рівня впливу на стан економіки країни, та окремі галузеві рішення.

   До питань національної безпеки віднесені такі завдання:

   п. 6. Реформування системи експортного контролю та ліцензування (що мало завершитися розробленням на базі Мінекономіки і поданням Кабінетові Міністрів України проекту акта щодо схвалення Концепції реформування системи експортного контролю та ліцензування в Україні) шляхом визначення “дорожньої карти” реформування системи експортного контролю та ліцензування;

   п. 11. Реформування системи державного резерву, яка передбачала 2 підпункти, зокрема 1) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України  проекту розпорядження Кабінету Міністрів України щодо схвалення Концепції реформування системи державного резерву, й 2) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про державний матеріальний резерв України” (нова редакція), що повинні втілити Мінекономрозвитку, Держрезерв, інші центральні органи виконавчої влади, шляхом прийняття відповідного розпорядження в ІІ кварталі, та схвалення відповідного законопроекту і подання його до Верховної Ради України – в ІІІ кварталі, і забезпечити «посилення прозорості формування системи державного резерву, забезпечення відповідності запасів державним потребам, оперативності відпуску і закупівлі матеріальних цінностей на електронних торгах, оптимізації системи розміщення і зберігання запасів», що має супроводжуватися чіткими розрахунками і програмами дій для кожного виду економічної діяльності, зокрема забезпечення всіма видами продовольчих ресурсів; п. 28. Захист національних інтересів у Європейському суді з прав людини шляхом забезпечення компенсації збитків, завданих внаслідок агресії Російської Федерації, забезпечення представництва інтересів держави в Європейському суді з прав людини за поданими Кабінетом Міністрів України скаргами щодо порушення прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (на базі Мін’юсту та інших органів державної влади) за мети належного представництва інтересів держави на відповідній стадії розгляду спору, посилення передумов для компенсації збитків, завданих внаслідок агресії Російської Федерації, що має охоплювати і складові за всіма видами збитків для аграрного сектору; п. 31. Створення умов для відновлення та розбудова миру в східних регіонах України (на базі Мінрегіону та Державного агентства з питань відновлення Донбасу, шляхом прийняття відповідної постанови) у вигляді сприяння досягненню цілей відновлення та розбудови миру через здійснення комплексу заходів з посилення довіри між державою та громадянином і надання допомоги найбільш вразливим верствам населення у подоланні кризової ситуації на сході України, з наступними підтримуючими пунктами: 32. Забезпечення ефективної реалізації державної політики у сфері відновлення та розбудови миру у східних регіонах України, а також положень звіту спільної місії Європейського Союзу, Організації Об’єднаних Націй та Світового банку “Оцінка шляхів відділу Плану розбудови миру в Україні”, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 797, й п. 33. Розроблення та реалізація фінансової стратегії відновлення та розбудови миру в східних регіонах України.

   Весь пакет завдань 2-го рівня стосується оновлення ефективності й повного спектру реформ державного управління, запровадження справедливої та конкурентоспроможної системи оплати праці на державній службі (до 1-го травня 2016 року), укладення Угоди з ЄС щодо залучення бюджетної підтримки реформи державного управління, запровадження для державних службовців категорій “А” та “Б”, призначених за результатами конкурсного відбору відповідно до нового Закону України “Про державну службу”, стимулюючих виплат за рахунок коштів програм допомоги ЄС та інших донорів.

  Виконання цих завдань з покращення держслужби за всіма видами економічної діяльності має супроводжуватись опрацюванням науково-методичних механізмів прозорої економіки з наступним комплексом заходів з протидії корупції, зокрема п. 40. Удосконалення системи накладення арешту на активи, здобуті злочинним шляхом, та проведення їх спеціальної конфіскації (в процесі супроводження проекту Закону України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської Комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації” у Верховній Раді України); п.41 Створення якісно нового механізму виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; п. 42.

   Забезпечення функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та інші 7 пунктів, що мають призвести до виконання п. 49 Забезпечення здійснення очищення влади” з урахуванням рекомендацій Венеційської комісії, забезпечення підготовки проектів відповідних нормативно-правових актів, й виходу на європейські форми співпраці між урядовими структурам, як то визначене п. 50. Створення системи взаємодії, обміну інформацією на засадах електронного урядування у вигляді розроблення і подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про єдину систему електронної взаємодії”; п. 51 Вільний доступ до публічної інформації у формі відкритих даних (що стосується також і всіх форм управління природними, економічними, фінансовими ресурсами для кожного сектору економіки, передусім – аграрного та розвитку сільських територій).

   Вихід до європейських форм представлення всієї інформації щодо продукції, представленої на ринках (регіональних, внутрішніх та зовнішніх), має бути втілений з п. 52. Створення умов для досягнення європейських стандартів якості послуг, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, й п. 53. Організація цілеспрямованої діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування для формування ефективної системи надання електронних послуг в Україні.

   Враховуючи, що аграрний сектор займає 40–60 % в загальній системі норм і стандартів урядового регулювання європейських та ін. розвинених країн, а кормовиробництво поєднує в собі регуляторні вимоги значного міжсекторального спектру регуляторної політики, ця галузь може виступати як пілотний майданчик для втілення п. 57. Створення системи державних стратегічних комунікацій. Комунікаційна підтримка реформ Уряду.

   До питань судової реформи, що також матиме вплив на весь аграрний сектор, належить п. 74. Поліпшення умов ведення бізнесу шляхом удосконалення процесуального законодавства, що має втілитись у вигляді розроблення та подання Кабінетові Міністрів України законопроекту, спрямованого на врахування рекомендацій Світового банку щодо рейтингу “Doing Business” у частині вдосконалення цивільного та господарського процесуального законодавства відповідно до кращих світових практик, і завдяки цьому забезпечити принципове поліпшення інвестиційних умов для українських виробників.

   П. 76 Посилення правової спроможності громад має враховувати і питання підготовки техніко-економічних обґрунтувань для розвитку сільських територій, а завдання з  утворення близько 400 бюро правової допомоги у структурі місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги у районах та містах обласного значення шляхом ліквідації 586 територіальних органів Мін’юсту, повинне супроводжуватися відновленням мережі громадських центрів з екологічного моніторингу та захисту екологічних прав громадян , в т.ч. з правами та можливостями міжнародного судового захисту, за Орхуською Конвенцією.

    Втілення завдань енергетичної реформи за п. 84 Стратегічний підхід до планування, має бути доповненим актуальними можливостям отримання енергії для місцевих потреб за рахунок переробки відходів рослинного і тваринного походження, а також газів, що виділяються в процесі зберігання, переробки кормів та життєдіяльності тварин, тому варто скоординувати це із завданнями п. 97 Створення сприятливих законодавчих умов та скорочення бюрократичних процедур для реалізації проектів, спрямованих на скорочення або заміщення споживання газу.

   П. 88 Запобігання неконтрольованим промисловим скидам до водойм, створення умов для забезпечення споживачів якісною питною водою та централізованим водовідведенням має супроводжуватися запровадженням вимог 6 директив ЄС стосовно управління водними ресурсами та додаткових пакетів з управління відходами, а також модернізацією регіональних санітарно-епідеміологічних лабораторій і впровадженням десятків міжнародних стандартів для контролю складу і якості води, зокрема для потреб меліорації. Чітке визначення якісних параметрів послуг надзвичайно важливе для виробників кормів та інших видів аграрної продукції в умовах надання повноважень органам місцевого самоврядування затверджувати місцеві правила приймання стічних вод, визначати розмір плати, яка справляється за понаднормативні скиди промислових та інших стічних вод до систем централізованого водовідведення.

    Розділ 5. Українська національна ідентичність. Національний культурний продукт, й наступний підрозділ Культурне розмаїття України необхідно доопрацювати в контексті завдань щодо культури сталого розвитку за Угодою з ЄС, зокрема ринковими потребами щодо етнопродуктів на внутрішньому і світових ринках, що мають поєднувати етнічні особливості матеріальної і нематеріальної культури, і належним чином представлені та зареєстровані в якості регіональних брендів, що можуть розраховувати на системну підтримку міжнародних інвестиційних фондів, зокрема з боку ФАО.

    Підрозділ Туристична Україна для українців та гостей, зокрема п. 127 Імплементація законодавства ЄС у сфері туризму потребує принципових доповнень в ракурсі «зеленого» та аграрного туризму за всіма переліченими цілями: 1) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України “Про туризм” (нова редакція); 2) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України законопроекту про Національну туристичну організацію та Національний туристичний фонд; 3) удосконалення статистичної звітності з питань туризму відповідно до законодавства у сфері туризму та міжнародних вимог; 4) візова лібералізація та спрощення візових процедур для туристів з держав, які є цільовими ринками для України; 5) супроводження проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру, у тому числі шляхом поширення застосування декларативного (реєстраційного, заявницького) принципу» у Верховній Раді України; 6) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України про вдосконалення порядку встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури з урахуванням досвіду провідних країн Європи. До виконавців п. 129. Формування та реалізація конкурентоспроможних національного, регіонального та місцевого туристичних продуктів безумовно, необхідно долучити Мінагрополітики та Мінприроди.

    Підрозділи Підтримка експортерів, започаткування дискусії з ЄС щодо створення багатокластерного діалогу Україна – ЄС щодо взаємодії з питань промислової політики, розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту акту щодо схвалення експортної стратегії України на період до 2020 року; сприяння українським експортерам у їх експансії на зовнішньому ринку, використання механізмів СОТ з метою усунення торговельних бар’єрів для українських товарів і послуг; поліпшення доступу до ринків товарів і послуг найбільш активних щодо набуття членства в СОТ країн на умовах, що відповідають економічним інтересам України, підтримка участі вітчизняних суб’єктів господарювання у міжнародних та національних виставках і ярмарках, застосування механізму врегулювання суперечок СОТ, забезпечення дотримання іншими членами СОТ обов’язків за Угодою СОТ, де важливу роль має відігравати Мінагрополітики, ще посилюються в підрозділі: Розвиток зовнішніх ринків для аграрної продукції, що містить великий пакет завдань з реформування всіх галузевих аспектів аграрного сектору, виходячи з п. 344. Гармонізація законодавства України із законодавчими актами ЄС за мети забезпечення схвалення та реалізація Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV “Санітарні та фітосанітарні заходи” Розділу IV “Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею” Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

    До завдань імплементації законодавства України до вимог ЄС у сфері безпечності та якості харчових продуктів належить також п. 345 «Проведення реформи у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів», із наступними кроками: 1) супроводження проекту Закону України “Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин” (реєстраційний номер 0906) у Верховній Раді України; 2) забезпечення повноцінної роботи Держпродспоживслужби; 3) проведення аудиту рухомого і нерухомого майна, що використовується Держпродспоживслужбою, та розроблення пропозицій щодо його оптимізації, включаючи формування об’єднаної лабораторної мережі; 4) забезпечення законодавчих та нормативно-правових можливостей для делегування повноважень у сфері харчової безпечності.

    Експертна та громадська оцінка представленої програми отримала принципові зауваження щодо недостатньої конкретики і термінів втілення завдань, відсутності логічної простежуваності порядку і механізмів виконання окремих пунктів відносно зобов’язань, передбачених Угодою про Асоціацію України з ЄС, договором про ПЗВТ [11], і тому план винесено на додаткове експертне обговорення – до представлення на затвердження у Верховну Раду. Аналогічні зауваження викликає Концепція Фонду Енергоефективності [12], де в частині аналітичного обґрунтування наведено питому вагу біопалива та відходів у загальній структурі виробництва теплової енергії за видами палива, що становить 0,4 % (за даними Держкомстату за 2014 р.), і в структурі споживання палива на центральне виробництво теплової енергії – 3 %. Наступні перспективи нарощування питомої ваги біопалива та відходів в енергетичній концепції не передбачене, і наукова думка та ефективні програми з цього питання потребують сучасного наповнення й представлення. Суттєву увагу завданням покращення законодавства про корми й кормовиробництва варто приділити і іншим євроінтеграційним процесам, аспекти будівництва ферм та кормосховищ з урахуванням паралельних процесів європейських норм.

    Регламент № 183/2005 Європейського парламенту і Ради ЄС, що встановлює санітарні норми відносно кормів [2], містить і низку вимог щодо ведення обліку продукції, зокрема в регіональних аспектах, що в свою чергу потребує впровадження низки директив та стандартів  відносно правил обліку, ведення баз відкритих даних, обміну та захисту інформації, структури електронних реєстрів та статистики в аграрному секторі і за окремими галузевими напрямками, частину з яких наводимо в авторському перекладі.

    До базових положень санітарних вимог до кормів належать наступні.

  Прагнення до високого рівня захисту здоров’я людини і тварин є однією з фундаментальних цілей продовольчого законодавства, як визначено Регламентом (ЄС) 178/2002 Європейського Парламенту і Ради ЄС від 28 січня 2002 р. про встановлення загальних принципів і приписів законодавства про харчові продукти, про заснування Європейського органу з безпеки продуктів харчування і про закріплення процедур щодо безпеки продовольчих товарів [14]. Цей Регламент також встановлює інші загальні норми і визначення для національного харчового законодавства та харчового законодавства Співтовариства, включаючи мету досягнення вільного переміщення кормів в Співтоваристві.

    Директива 95/69/ЄС Ради ЄС [15] встановила умови і порядок, застосовні до окремих категорій організацій і посередників в секторі кормів для тварин з тим, щоб полегшити їм здійснення своєї діяльності. Досвід показує, що ці умови і порядок вводять в дію юридичні підстави для забезпечення безпеки кормів. Ця Директива також визначила умови видачі дозволів організаціям, які виробляють окремі речовини, включені в список Директиви 82/471/ЄЕС від Ради ЄС 30 червня 1982 року [16], про окремі продукти, що використовуються як корм для тварин (цьому питанню ми присвятимо окремі публікації).

    Директива 95/69/ЄС Ради ЄС встановлює умови і порядок видачі дозволів і реєстрації окремих організацій і посередників, які працюють в секторі кормів для тварин, а Директива 98/51/ЕС Європейської Комісії від 9 липня 1998 р. встановила певні заходи щодо імплементації вимог до реєстрації виробників, операторів на ринку кормів та певні заходи по контролю імпорту з третіх країн  [17].

   Головна мета санітарних норм, викладених в даному Регламенті, полягає в забезпеченні високого рівня захисту споживачів щодо безпеки їжі і кормів, особливо беручи до уваги такі принципи:

а) первинна відповідальність за безпеку кормів покладається на операторів ринку кормів;

б) необхідність у забезпеченні безпеки кормів протягом усього харчового ланцюга, починаючи з первинного виробництва кормів до раціону сільськогосподарських тварин, включно;

с) повсюдна реалізація процедур, що базуються на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР), які разом з впровадженням рекомендованих санітарних норм покликані посилювати відповідальність підприємців кормового сектора;

d) практичне керівництво – це інструмент оцінки, покликаний допомогти операторам кормового сектору на всіх рівнях харчового ланцюга в процесах дотримання вимог санітарних норм у відношенні кормів і вимоги щодо застосування принципів HACCP;

е) вимагається розробка мікробіологічних критеріїв, які базуються на критеріях наукового ризику;

е) необхідність забезпечення того, щоб імпортовані корми, щонайменше, відповідали стандартам, прийнятим щодо кормів, вироблених в Співтоваристві.

    З метою забезпечення повного впровадження системи реєстрації та видачі дозволів щодо всіх підприємців кормового сектора і, отже, гарантії повної простежуваності дій доречно, щоб підприємці отримували і використовували корми від тих організацій, які зареєстровані та / або яким видано дозволи відповідно до цього регламенту.

  Інтегрований підхід необхідний, щоб забезпечити безпеку кормів, починаючи від їх первинного виробництва і закінчуючи їх розміщенням на ринку або експортом. Первинне виробництво кормів охоплює продукти, які піддаються тільки простій фізичній обробці, такій як очищення і промивання; фасування, зберігання, природне сушіння або силосування.

   Відповідно до принципів пропорційності і субсидіарності, правила Співтовариства не повинні стосуватися ні окремих випадків приватного домашнього виробництва кормів та годівлі окремих тварин, ні прямих поставок невеликої кількості первинної кормової продукції на регіональному рівні, ні роздрібних продажів кормів для домашніх вихованців.

    Кормові ризики, представлені на рівні первинного виробництва кормів, повинні бути ідентифіковані і повинні компетентно контролюватися, щоб гарантувати відповідність цілям цього Регламенту. Внаслідок цього фундаментальні принципи цього Регламенту повинні стосуватися як ферм, які виробляють корми виключно для потреб власного виробництва, так і ферм, які виходять з кормами на ринок.

    До торгівлі невеликою кількістю кормової продукції на регіональному рівні і до торгівлі в роздріб кормами для домашніх вихованців потрібен особливий підхід в рамках даного Регламенту.

   Безпека кормів залежить від ряду факторів. Законодавство повинно встановлювати мінімум гігієнічних вимог. Офіційні органи повинні залучатися для контролю підприємців кормового сектора на предмет дотримання законодавчих вимог. На додаток до цього підприємці кормового сектору повинні вживати заходів або такий порядок дій, щоб досягти високого рівня безпеки кормів.

  Принципи НАССР можуть допомогти підприємцям кормового сектору досягти більш високих стандартів безпеки кормів. Принципи НАССР не повинні розглядатися в якості методу саморегуляції і не заміняють офіційного контролю. Імплементація принципів НАССР вимагає повної узгодженості дій і відповідальності працівників підприємств кормового сектору.

  Принципи НАССР щодо виробництва кормів повинні брати до уваги принципи, відображені в Кодексі Аліментаріус, але при цьому повинні бути досить гнучкими в усіх ситуаціях. На окремих підприємствах кормового сектора неможливо визначити критичні точки контролю, і в деяких випадках передовий досвід може замінити моніторинг критичних точок контролю. Аналогічним чином умова встановити «критичні межі», як викладено в Кодексі Аліментаріус, не вимагає цифрового вираження цих меж, яке було б зафіксовано на кожен випадок. Вимога зберігати документи, як викладено в вищезгаданому Кодексі, має бути гнучкою, щоб уникнути навантажень на маленькі фірми. Необхідна гарантія того, що операції, виконані підприємством кормового сектору на рівні первинного виробництва кормів, включаючи пов’язані з ним операції, так само як і змішування кормів з кормовими добавками для виняткових потреб власної фірми, не повинні порушувати принципів НАССР.

    Гнучкість також необхідна для того, щоб врахувати потреби підприємств кормового сектору, розташованих в регіонах, що зазнають особливі обмеження, обумовлені географічними факторами, або віднесених до конструктивних вимог. Але така гнучкість не повинна йти на компроміс з цілями санітарних норм щодо кормів. У необхідних випадках заготівля кормів повинна стати предметом для обговорення в Постійному комітеті по харчовому ланцюгу і здоров’ю тварин.

    Визнається доцільним, щоб система реєстрації та видачі дозволів компетентними органами держав-членів ЄС забезпечувала всім підприємствам кормового сектору можливість оперативного контролю від виробника до кінцевого споживача, і сприяла впровадженню ефективних форм діяльності органів контролю та систем збору даних, що стосуються підприємств кормового сектору.

   Доцільно, щоб система видачі дозволів для підприємств кормового сектору підтримувалася для діяльності, що представляє високий ризик для виробництва кормів. Дане положення має бути створено для процедур, щоб поширити поточні межі системи видачі дозволів, передбачені Директивою 95/69 / ЄС.

  Щоб зареєструватися або отримати дозвіл, підприємства кормового сектору повинні забезпечити дотримання кількох умов, що мають відношення до їх діяльності. Ці умови стосуються виробничих потужностей, обладнання, персоналу, продукції, контролю якості, зберігання і документації, щоб забезпечити як безпеку кормів, так і можливість оперативного контролю за продукцією. Може бути дозволено допускати умовну видачу дозволів організаціям, якщо при односторонньому візиті виявляється, що організація відповідає всім вимогам по інфраструктурі та обладнання. Проте, доцільно встановити максимальний термін для подібного умовно виданого дозволу.

   Дане положення має бути адаптовано для тимчасового припинення, внесення змін або скасування реєстрації та видачі дозволів у випадках, коли організації змінюють або припиняють свою діяльність, або більше не виконують умови, що відповідають їх діяльності.

   Можливість оперативного контролю за кормами та їх інгредієнтами на всьому протязі харчового ланцюга – це суттєвий елемент у забезпеченні безпеки кормів. Регламент (ЄС) 178/2002 містить правила для забезпечення можливості оперативного контролю кормів та їх інгредієнтів і передбачає процедуру прийняття правил застосування щодо специфічних секторів.

    Кормові кризи показали, що бездіяльність на будь-якому рівні харчового ланцюга може спричинити важливі економічні наслідки. Особливості виробництва кормів і комплексність ланцюга дистрибуції кормів показали складності у процесі вилучення кормів з ринку. Часто витрати усунення економічних збитків по кормовому і харчовому ланцюгу покриваються за рахунок державних коштів. Усунення цих економічних наслідків малими витратами для суспільства могло б бути оптимізовано, якщо оператор, чия діяльність викликала економічний збиток в кормовому секторі, буде нести фінансову відповідальність. Проте, створення загальної обов’язкової системи фінансової відповідальності і фінансових гарантій, наприклад, за допомогою страхування, яка поширюється на всіх операторів ринку кормів, може не всюди бути практично здійснено і доцільно. Виходячи з вищевикладеного, Європейська комісія (та уряди асоційованих країн) повинна детально розглядати це питання, беручи до уваги положення існуючого законодавства щодо відповідальності в інших сферах, так само як і існуючі системи та практику в державах-членах ЄС.

    Корми, імпортовані до Співтовариства, повинні задовольняти загальним вимогам, встановленим в Регламенті (ЄС) 178/2002 та умовам по імпорту, встановленим Регламентом ЄС 882/2004 Європейського і парламенту і Ради ЄС від 29 квітня 2004 р. про офіційний контроль, що здійснюється для гарантії відповідності продукції вимогам продовольчого права і правилам доброчинного утримання тварин [18]. На втілення цих вимог мають встановлюватись перехідні періоди для окремих регуляторних напрямів.

    Продукти, вироблені в межах Співтовариства й експортовані в треті країни, також повинні задовольняти загальним вимогам, встановленим в Регламенті (ЄС) 178/2002.

    Доцільно розширювати сферу застосування системи швидкого попередження для продуктів харчування і кормів, встановлену Регламентом країн ЄС 178/2002 (для процедур митного контролю) з метою виключення ризиків для здоров’я тварин або навколишнього середовища через корми, призначені не для сільськогосподарських тварин.

    Законодавство Співтовариства щодо санітарних вимог для кормів повинно бути підкріплено науковими дослідженнями і висновками. Тому Європейський орган з безпеки харчових продуктів повинен отримати у всіх випадках необхідні наукові консультації.

     Беручи до уваги технічний і науковий прогрес, необхідна тісна і ефективна співпраця між Європейською комісією та державами-членами ЄС всередині Постійного комітету з харчового ланцюга та здоров’я тварин.

      Даний Регламент бере до уваги міжнародні зобов’язання, встановлені в Угоді СОТ по санітарних та фітосанітарних заходах, і міжнародні стандарти харчової безпеки, що містяться в Кодексі Аліментаріус. Держави повинні встановити правила щодо санкцій, які застосовуються при порушенні положень даного Регламенту, і забезпечити їх імплементацію. Дані санкції повинні бути ефективними, пропорційними та переконливими[1].

      Для цілей цього Регламенту застосовуються визначення в Регламенті (ЄС) 178/2002, з урахуванням таких спеціальних уточнень:

а) під «санітарією кормів» розуміються заходи і умови, необхідні для контролю ризиків і забезпечення відповідності вимогам для споживання кормів тваринами, беручи до уваги їх цільове використання;

б) під «оператором ринку кормів» розуміється фізична або юридична особа, здатна забезпечити вимоги цього Регламенту всередині підприємства кормового сектора, що знаходиться під контролем даної особи;

с) під «кормовими добавками» розуміються субстанції або мікроорганізми, дозволені Регламентом 1831/2003 ЄВРОПЕЙСЬКОГО і парламенту і Ради ЄС від 22 вересня 2003 р. про добавки в кормах для тварин;

d) під «організацією» розуміється будь-яка виробнича одиниця кормового сектора;

е) під «компетентним органом» розуміється орган держави-члена ЄС або третьої країни, призначений для реалізації офіційного контролю;

f) під «первинним виробництвом кормів» розуміється виробництво сільськогосподарської продукції, включаючи, зокрема, вирощування, збирання врожаю, доїння, розведення тварин (до їх забою) або рибний промисел, що мають в якості результату продукти, які не зазнають ніяких інших операцій після їх збору або вилову, відмінних від простої фізичної обробки.

Стаття 4 Загальні обов’язки сторін, містить наступні вимоги:

  1. Оператори сектору кормів повинні забезпечити, що всі рівні виробництва, переробки та дистрибуції, що знаходяться під їх контролем, реалізовуються відповідно до законодавства Співтовариства та сумісним з ним національним законодавством, а також рекомендованими нормами. Зокрема, вони повинні забезпечувати те, що вони задовольняють обґрунтованим санітарним вимогам, встановленим цим Регламентом.
  2. При годівлі сільськогосподарських тварин фермери повинні вживати заходів і процедури, щоб попередити ризики біологічного, хімічного і фізичного зараження кормів, тварин і сільськогосподарської продукції на розумно досяжному низькому рівні. Такі ж вимоги мають бути визначені для пасовищ та ферм.

    Оператори ринку кормів і фермери повинні закуповувати і витрачати корми тільки від організацій, які пройшли процедуру реєстрації та видачі дозволів відповідно до цього Регламенту.

    Стаття 6 Система управління безпекою харчових продуктів (НАССР), включає наступні вимоги.

  Оператори ринку кормів повинні створювати, імплементувати і дотримуватися постійної письмової процедури, що базуються на принципах ХАССП, зокрема:

а) ідентифікація будь-якого ризику, що повинний бути відвернений, виключений або скорочений на прийнятному рівні;

б) ідентифікація критичних точок контролю на стадії або стадіях, на яких контроль є істотною умовою для запобігання або виключення ризику, або його скорочення на прийнятному рівні;

в) встановлення критичних меж в критичних точках контролю, які розділяють поняття допустимості і неприпустимість для запобігання, виключення або скорочення ідентифікованих ризиків;

d) встановлення та впровадження ефективних процедур з моніторингу критичних точок контролю;

е) проведення коректуючої діяльності в тому випадку, коли моніторинг показує, що критична точка контролю не перебуває під контролем;

е) встановлення процедур для посвідчення, що заходи, зазначені в пунктах «а» – «е» виконані і діють ефективно;

г) ведення документів і архівів, співставних з характером і розміром підприємств кормового сектору, щоб продемонструвати ефективне застосування заходів, викладених в пунктах «а» – «е».

  1. У разі внесення зміни в продукт, процес або в будь-який рівень виробництва, переробки, зберігання і дистрибуції, оператори ринку кормів повинні переглянути їх процедуру і внести необхідні зміни.
  2. Як частина системи процедур, оператори ринку кормів можуть використовувати практичний посібник спільно з керівництвами щодо застосування норм НАССР, розроблених відповідно до статті 20.

    За вимогами Статті 8 Фінансові гарантії, Європейська комісія мала представити на розгляд Європейського Парламенту та Ради ЄС в термін до 8 лютого 2006 р звіт про фінансові гарантії в секторі кормів. На додаток до експертизи існуючих національних законодавчих положень, систем і практик, що відносяться до відповідальності в кормовому і пов’язаних з ним секторах, звіт повинен супроводжуватися, де необхідно, законодавчими пропозиціями для такої виправданою і практично здійсненною системи гарантій на рівні Співтовариства. Ці гарантії повинні забезпечувати покриття загальних витрат, до яких оператори можуть бути притягнуті до відповідальності, і які є прямим наслідком вилучення з ринку, обробки і / або знищення будь-яких кормів, тварин і продуктів, з них вироблених.

    Оператори ринку кормів повинні нести відповідальність за порушення чинного законодавства про безпеку кормів і при реєстрації повинні представити доказ, що вони мають у своєму розпорядженні фінансові гарантії, передбачені законодавчими заходами Співтовариства, про які йде мова в пункті 1[2].

   Глава ІІ Ведення архіву в секторі кормовиробництва та постачання кормів передбачає наступні вимоги:

  1. Оператори ринку кормів повинні вести архіви, що стосуються заходів, задіяних для контролю ризиків, необхідним чином і протягом необхідного періоду, співставного з характером і розміром підприємства кормового сектору. Оператори ринку кормів повинні зробити відповідну інформацію, що міститься в цих архівах, доступною для компетентного органу.
  2. Оператори ринку кормів повинні, зокрема, вести записи з приводу:

а) будь-якого використання препаратів для захисту рослин і пестицидів;

б) використання генетично модифікованого насіння;

в) будь-яких випадків появи шкідників або хвороб, які можуть вплинути на безпеку первинних продуктів;

d) результатів будь-яких аналізів, проведених на зразках, взятих з первинної продукції, або на інших зразках, взятих у діагностичних цілях, що має важливість для безпеки кормів;

е) джерела і кількості кожного надходження кормів, призначення і кількості для кожного відпуску кормів.

  1. Інші особи, такі як ветеринари, агрономи та агротехніки можуть допомагати операторам ринку кормів вести архіви, які стосуються діяльності, яку вони здійснюють на фермі.

Стаття 9 Офіційний контроль, повідомлення та реєстрація встановлює такі вимоги.

  1. Оператори ринку кормів повинні взаємодіяти з компетентними органами відповідно до законодавства Співтовариства, що належать до даного питання, і сумісним з ним національним законодавством.
  2. Оператори ринку кормів повинні:

а) повідомляти відповідні компетентні органи про будь-які організації, що діють під їх контролем, зайнятих на будь-якій зі стадій виробництва, переробки, зберігання, транспортування або дистрибуції кормів у формі, передбаченій компетентним органом з метою реєстрації;

б) направляти до компетентних органів актуальну інформацію про будь-які організації, що діють під їх контролем, про які йде мова в пункті «а», включаючи повідомлення до компетентних органів про будь-які значущі зміни в діяльності та припинення діяльності будь-якої з існуючих організацій.

  1. Компетентний орган повинен вести реєстр або реєстри підприємств.

   Стаття 10 Видача дозволів підприємствам сектору кормів передбачає видачу компетентним органом дозволів операторам ринку кормів та організаціям, які знаходяться під їх контролем, де:

1) подібні організації виконують одну з наступних функцій:

а) виробництво та / або розміщення на ринку кормових добавок, які підпадають під дію Регламенту (ЄС) 1831/2003, або продуктів, які підпадають під дію Директиви 82/471 / ЄЕС;

б) виробництво та / або розміщення на ринку сумішей, виготовлених при використанні кормових добавок;

в) виробництво для розміщення на ринку або виробництво виключно для потреб власних підприємств складних кормових продуктів при використанні кормових добавок або сумішей, що містять добавки.

Стаття 11 вимагає, що оператори ринку кормів не повинні займатися діяльністю без наявності:

а) реєстрації, як зазначено в статті 9; або

б) дозволу, якщо це вимагається згідно із статтею 10.

Стаття 12. Інформація про національні правила видачі дозволів, визначає наступне. Будь-яка держава-член ЄС, яка потребує відповідно до статті 10 (2) видачі дозволів окремим організаціям, розташованим на його території, має інформувати Європейську комісію і інші держави-члени ЄС про національні правила, що мають відношення до даного питання.

Стаття 13. Видача дозволів організаціям.

  1. Компетентний орган повинен видавати дозволи організаціям, якщо відвідування об’єкту, яке передує запуску будь-якої діяльності, показало, що організації відповідають обґрунтованим вимогам цього Регламенту.
  2. Компетентний орган має право видати умовний дозвіл, якщо з візиту на місці слідує, що організація задовольняє вимогам по інфраструктурі та обладнанню. Компетентний орган видасть повне вирішення, якщо з нового візиту на місці, нанесеного протягом трьох місяців з моменту видачі умовного дозволу, визначено, що організація задовольняє іншим вимогам, про які йде мова в параграфі 1. Якщо були зроблені явні успіхи, але організація все ще не задовольняє всім цим вимогам, компетентний орган має право пролонгувати умовний дозвіл, але умовний дозвіл в цілому не повинний перевищувати шість місяців.

Стаття 14. Призупинення реєстрації або дозволу.

    Компетентний орган повинен тимчасово призупиняти реєстрацію або дозвіл, виданий організації, на один, кілька або всі види діяльності, якщо виявляється, що організація більше не виконує необхідні умови, встановлені для даних видів діяльності.

   Подібне призупинення повинно мати місце, поки організація знову не задовольнятиме цим вимогам. Якщо такі умови не виконуються протягом року, тоді застосовується стаття 15.

Стаття 15. Відзивання реєстрації або дозволу.

   Компетентний орган повинен відкликати реєстрацію або дозвіл у підприємства на один або кілька видів діяльності, якщо:

а) організація припиняє один або кілька видів діяльності;

б) виявлено, що організація протягом року не виконала умови, встановлені до її видам діяльності;

с) виявляються серйозні недоліки або неодноразово необхідно було зупинити виробництво на підприємстві, і оператор ринку кормів не в змозі забезпечити відповідні гарантії, що мають відношення до майбутньої продукції.

Стаття 16. Зміни і доповнення в даних про реєстрацію та дозвіл.

   Компетентний орган за запитом повинен внести зміни і доповнення в дані про реєстрацію або дозвіл організації, якщо вона продемонструвала здатність розвивати додаткові види діяльності до тих, щодо яких вона раніше отримала реєстрацію або дозвіл, або які їх заміняють.

Стаття 17. Звільнення від відвідування об’єкта

  1. Держави-члени ЄС звільнені від виїздів для відвідування об’єктів підприємств сектору кормів, як передбачено статтею 13, які виступають виключно як учасники торгів, не зберігаючи продукцію на своїй території.
  2. Подібні підприємства сектору кормів повинні представляти компетентному органу декларацію у формі, визначеній компетентним органом, яка засвідчить, що корми, розміщені ними на ринку, відповідають умовам цього Регламенту.

Стаття 19 Перелік організацій, які пройшли реєстрацію і отримали дозвіл.

  1. Компетентний орган повинен вносити в національний перелік або переліки для кожного виду діяльності організації, які він зареєстрував у відповідності зі статтею 9.
  2. Організації, яким компетентними органами було видано дозвіл відповідно до статті 13, повинні бути внесені в національний перелік під індивідуальним ідентифікаційним номером.
  3. Держави-члени ЄС повинні мати у своєму розпорядженні оновлені списки організацій в переліках, про які йде мова в параграфах 1 і 2 відповідно до рішень, про які йде мова в статтях 14, 15 і 16, для призупинення, відкликання та зміни і доповнення реєстрації або дозволу.
  4. Перелік, про який йде мова в пункті 2, повинен бути складений відповідно до моделі, описаній в Додатку V, глава I.
  5. Ідентифікаційний номер, про який йде мова в пункті 2, повинен бути в формі, описаної в Додатку V, глава II.
  6. Європейська комісія повинна сформувати і довести до загального відома частину переліків держав-членів ЄС, які включають організації, про які йде мова в пункті 2, вперше в листопаді 2007 р, а згодом щороку в крайній термін до 30 листопада. Сформований перелік повинен брати до уваги зміни і доповнення, зроблені протягом року.
  7. Держави-члени ЄС повинні довести до загального відома переліки організацій, про які йде мова в пункті 1.

   Обсяг європейської правової бази для галузевих аспектів використання кормів для годівлі різних видів тварин дуже об’ємний і швидко оновлюється, що потребує окремої уваги українських фахівців з імплементації євронорм. Оновлене законодавство про державний нагляд за ринком кормів має втілюватися поступово, на основі повноцінного науково-методичного опрацювання перелічених європейських регуляторних норм.

[2] Такі санкції вже передбачені діючим законодавством про харчову безпеку з жовтня 2015 року, й проекти їх посилення та деталізації розміщені на сайті Мінагрополітики. Впровадження санкцій стримується процедурами оновлення галузевого законодавства щодо окремих норм і вимог, а також підзаконної бази.

[3] Варто враховувати, що для досягнення відповідності всім вимогам ЄС фермери та оператори аграрного ринку можуть отримувати різні форми фінансової підтримки, що має бути також належним чином обґрунтоване і втілене для українських операторів.

Література до розділу V

  1. Feed hygiene. – Електронний ресурс: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/LSU/?uri=CELEX:32005R0183.
  2. Регламент № 183/2005 Європейського парламенту і Ради ЄС що встановлює санітарні норми відносно кормів. – Електронний ресурс: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_b40.
  3. . – Електронний ресурс:  http://data.europa.eu/eli/reg/2005/183/oj.
  4. Стан та перспективи виробництва, переробки і використання продукції тваринництва й інших біоресурсів: матеріали міжнародної студентсько-учнівської науково ї конференції, проведеної у рамках фестивалю «Біофест – 2013»; 9-10 жовтня 2013 р. / Подільський державний аграрно-технічний університет; відп. ред. Повозніков М. Г. – Кам’янець-Подільський: видавець ПП Зволейко Д.Г., 2013. – 336 с.Електронний ресурс: https://docviewer.yandex.ua/ ?url=http%3A%2F%2Fbtf-pdatu.at.ua%2FBiofest-2012%2Ftezi_fest13.pdf&name= tezi_fest13.pdf&lang=uk&c =573ec8a1f72a&page=2.
  5. Relationship between documents 2005R0183.Електронний ресурс: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/LKD/?uri=CELEX:32005R0183.
  6. Пов’язані документи (994_b36). – Електронний ресурс: http://zakon3.rada.gov.ua/rada/main/l395586.
  7. Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2007 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Розпорядження Кабінету Міністрів України; План, Заходи від 07.03.2007 № 90-р. – Електронний ресурс: http://zakon2.rada.gov.ua/laws /show/90-2007-%D1%80.
  8. Картка документа. – Електронний ресурс: http://zakon5.rada.gov.ua /laws/show/994_b40/card2#Card.
  9. Картка документа. – Електронний ресурс: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/main/l395578p6.
  10. Розпорядження Кабінет Міністрів України «Про затвердження плану дій Кабінету Міністрів України на 2016 рік» від 16.03.2016 № 184-р. (актуалізована Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2016 № 418-р Про затвердження плану пріоритетних дій Уряду на 2016 рік)  – Електронний ресурс: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/184-2016-%D1%80.
  11. Что предлагает Украине Кабмин Владимира Гройсмана. 19/04/2016. – Електронний ресурс: http://hate.trust.ua/kmu/2016/04/19/39/Chto-predlagaet-Ukraine-Kabmin-Vladimira-Groismana/.
  12. Концепція Фонду Енергоефективності (ПРОЕКТ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ). – Електронний ресурс: http://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2016/02/Kontseptsiya_Fondu_Energoefektivnosti.pdf.
  13. Еврокод заменит СНиП. – Електронний ресурс: http://forbes.kz/process/expertise/evrokod_zamenit_snip/.
  14. ОЖ № L 31, 01.02.2002, стор. 1. Текст в редакції Регламенту (ЄС) 1642/2003 (ОЖ № L 245, 29.09.2003, стор. 4). Електронний ресурс: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_b40/page.
  15. ОЖ № L 332, 30.12.1995, стор. 15. Текст в редакції Регламенту (ЄС) 806/2003 (ОЖ № L 122, 16.05.2003, стор. 1).Електронний ресурс: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_b40/page.
  16. ОЖ № L 213, 21.07.1982, стор. 8. Текст в редакції Регламенту (ЄС) 1882/2003 Європейського парламенту і Ради ЄС (ОЖ № L 284, 31.10.2003, стор. 1). Електронний ресурс: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_b40/page.
  17. ОЖ № L 208, 24.07.1998, стор. 43. Електронний ресурс: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_b40/page.
  18. ОЖ № L 165, 30.04.2004, стор. 1 (С поправками: ОЖ № L 191, 28.05.2004, стор. 1). Електронний ресурс: http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show/994_b40/page.
  19. ОЖ № L 268, 18.10.2003, стор. 29. Електронний ресурс: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_b40/page.

 

РОЗДІЛ VІ. Організаційно-методичні підходи наукового забезпечення відстеження в «харчовому ланцюзі» з урахуванням принципів біотехнологічної платформи

   В умовах членства України в СОТ створюються нові системи регулювання аграрно-харчового ринку, які повинні максимально відповідати Європейським вимогам до менеджменту якості та безпечності харчової продукції, й узгоджуватися з глобальними програмами ФАО за галузевими аспектами глобальної харчової безпеки та збереження біорізномаїття.

   За Угодою «Про партнерство і співробітництво з ЄС» з 1994 року,  наступними Угодами про членство в СОТ й про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання щодо запровадження системи технічного регулювання та захисту прав споживачів відповідно до сучасних міжнародних вимог, і особливо тих що діють в країнах ЄС. Ці зобов’язання конкретизовані в Планах дій Україна — ЄС, та у програмі врегулювання митних та немитних бар’єрів на аграрному та харчовому ринках, в процесі виконання зобов’язань щодо членства України в СОТ, а також євроінтеграції [1–3].

   Метою представленого розділу є представлення методологічних підходів до формування сучасного інноваційного напряму «Української біоекономіки» (європейського взірця/ EU Bioeconomy), в якій буде висвітлюватися проблематика і перспективи щодо запровадження та  належного сприйняття сучасних міжнародних пріоритетів й обговорення їх системного впливу на розвиток вітчизняного аграрного бізнесу, в комплексі із проблематикою наукових досліджень.

 

 

    Започаткувати таку тематику стимулювала гостра потреба щодо популяризації сучасних міжнародних вимог в структурі програм інноваційної реформи аграрного сектору, усвідомлення актуальності побудови фахового супроводу розбудови агроекологічного моніторингу за поточними інноваційними методиками і програмами ЄС. Такий методологічний напрям матиме позитивний внесок для розвитку системи функціонування аграрного ринку в Україні, сприятиме практичному розвиненню сучасної методології усунення технічних та нетехнічних бар’єрів в торгівлі, підвищенню екологічності й конкурентоспроможності виробництва. Для визначення проблематики та пріоритетів Європейської регуляторної сфери агроекологічної спрямованості була сформована (за авторською методикою) база даних з 4270 регуляторних актів ЄС та їх бібліографічних карток, проаналізовано ієрархію та рівні узгодженості нормативно-правової документації, типи регуляторних процесів. Це дозволило сформувати пропозиції до національної методології гармонізації відповідної бази ЄС, що була представлена у вигляді моделі побудови  Національної  інноваційної  системи  з  технічного  регулювання, сертифікації та  стандартизації за базовими та галузевими напрямками, що дозволяють оперативно забезпечити досягнення кінцевих цілей формування повноцінної регуляторної політики в аграрному секторі України, відповідно до вимог СОТ і ЄС [3–6]. Використовувалися також методичні підходи, запроваджені в процесі здійснення в Україні (з 2008 року) проектів ЄС нормативно-правової спрямованості за системою Twinning: «Зміцнення стандартизації, ринкового нагляду, вимірювань та законодавчої метрології, оцінки відповідності та споживчої політики в Україні» й «Виконання Україною зобов’язань щодо членства в СОТ і реалізації Європейської політики добросусідства в сільському секторі (секторальний підхід)». Метою нашої роботи є висвітлення пласту методологічних питань, визначених у процесі реалізації цих проектів за напрямами консолідації зусиль у запобіганні створенню зайвих технічних бар’єрів в торгівлі національного та європейського рівнів.

    З цією метою європейськими підходами визначений національний координуючий форум у вигляді інноваційних платформ, що має відповідну спільну зорієнтованість і на загальноєвропейському рівні для розробників нормативно-правових актів, представників промисловості та бізнесу, асоціацій виробників та споживачів, торгових палат, громадських організацій, науковців, освітян та представників законодавчих (політичних) структур і засобів мас-медіа. Об’єднуючими принципами виступають питання забезпечення вільного переміщення товарів між країнами ЄС, а також програмами інноваційного розвитку, за потреб формування адекватної конкурентоспроможності на світових ринках [7–11].

   Дослідженнями визначено, що з початку 21 сторіччя інноваційні критерії визначені як загальноєвропейські підходи нарощування конкурентоспроможності економіки світового рівня конкурентоспроможності [8]. Сформований цілісний науковий напрям – біоекономіка, тобто економіка, побудована на становленні системи авторських знань найбільш високого рівня ринкової відповідності та авторського захисту [9].

   Аналізом встановлено, що початку 50-х років на європейському рівні була започаткована пріоритетність регуляторної бази аграрного сектору. З середини 90-х років почалася реформа Спільної аграрної політики ЄС в напрямі повного узгодження з екологічним та енергетичним спектрами, що в сумі становить близько 70 % усього обсягу суспільної проблематики, визначеної правовою системою ЄС. А з урахуванням запровадження систем ІТ-технологій за всіма напрямами оцінювання відповідності в ринковому регулюванні, при побудові систем торгівлі за принципом «єдиного вікна», може доходити й до 80 %.

    У зв’язку з цим можемо констатувати, що нарощування конкурентоспроможності національного аграрного виробництва інноваційним шляхом, зокрема, найбільш комплексної галузі, що може бути визначена як вершина «харчового ланцюга» – тваринництва, першочергово пов’язане зі здатністю національної агроекологічної науки та адмінапарату до правової та інституційної розбудови, гармонізації відпрацьованих кращою Європейською науковою та адміністративною практикою організаційно-методичних підходів до використання та збереження природних ресурсів сільськогосподарського призначення та довкілля, що рекомендоване для усіх «третіх країн» [14–16].

   Тому до основних напрямів розв’язання проблем формування ринків продукції сільського господарства і продовольства, згідно Закону України № 2982-IV від 18.10.2005 «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року», віднесено удосконалення правових та організаційно-економічних засад діяльності учасників цих ринків, з урахуванням інтеграції України до Європейського Союзу та до світового економічного простору. На реалізацію цього напряму науковцями установ НААН і Мінагрополітики України було розроблено близько 200 проектів технічних регламентів та проведено їх обговорення на засіданнях робочих груп та підгруп, що функціонують на умовах госпрозрахункової діяльності за наказом Міністерства аграрної політики № 811 від 16 листопада 2007 року, й формують провідні напрямки інноваційного забезпечення аграрного сектору за базовими світовими вимогами, консолідованими у європейській правовій базі для всіх учасників маркетингових процесів [13–17]. За результатами зазначеної діяльності визначено проблематику з комплексної та адекватної гармонізації національних вимог до вимог ЄС та СОТ у напрямку подолання торговельних, зокрема, санітарних та фітосанітарних бар’єрів, які потребують запровадження сучасних інституційних механізмів та систем маркетингового контролю.

    Встановлено, що норми безпечності в контрольних точках при  запровадженні вимог ХАССП в Україні, за якими ідентифікуються ризики, ще не встановлюються за європейськими методологічними підходами. У зв’язку з цим слід відзначити необхідність побудови детально прописаної системи моніторингу відповідно до європейських вимог щодо оцінки ризиків.

   Основними принципами «необхідних програм» (Prerequisite Programs — PP), як складової ХАССП, є: «Відмінна характеристика очищення та стерилізації», «Запобігання утворенню відходів» та «Просте обслуговування»

 

 

 

 

Методики застосування ХАССП в ЄС та для економічної співпраці з іншими країнами – виробляються Європейським органом з безпеки кормових та харчових продуктів (EFSA)

 

 

 

 

 

 

   EFSA створений в січні 2002 р. як незалежна інституція ЄС, зі штаб-квартирою в м. Парма (Італія). В його штаті близько 400 співробітників та 1500 зовнішніх консультантів. Орган координує співпрацю з Комісією Кодексу Аліментаріус ВОЗ/ФАО, органами міжнародної стандартизації та сертифікації. За період функціонування, співробітниками EFSA вироблено більше 2 тис. наукових висновків та методичних рекомендацій.

 

 

   Відповідно до вимог Європейського законодавства, для уніфікації діяльності в галузі усунення технічних бар’єрів в торгівлі, забезпечення відповідності санітарним та фітосанітарним вимогам в аграрному секторі, першим кроком до інституційних реформ має бути створення національної системи ефективного запровадження загальних принципів та вимог сучасного законодавства щодо харчових продуктів.

  Необхідним науковим підґрунтям визначається встановлення процедур у галузі безпеки харчових продуктів. Оперативне науково-методичне забезпечення такої системи повинне здійснюватись шляхом невідкладного створення та міжнародної акредитації Національного Повноважного (Компетентного) Органу з безпечності кормової та харчової продукції в 2011 році за національними зобов’язаннями по СОТ. Створення такого Органу визначається як первинне стратегічне питання для усіх країн, що пов’язані з Європейськими ринками аграрно-харчової продукції, за процедурами, визначеними Регламентом Європейського парламенту і Ради 178/2002/ЄС від 28 січня 2002 р. про встановлення загальних принципів та вимог законодавства щодо харчових продуктів, та встановлення процедур у галузі безпеки харчових продуктів. У країнах ЄС такий орган ефективно функціонує, а в країнах, що прагнуть членства в ЄС,  такі органи  також започатковані в рамках першочергових заходів.

https://www.efsa.europa.eu/en/science/scientific-committee-and-panels

Заснування Органу з кормової та харчової безпечності передбачає формування та функціонування за європейськими правилами в кожній країні  відповідної структури, заснованої на виборній основі, до складу якої  входять  наступні Наукові Комісії та їх підрозділи (Scientific Committee and Panels).

 

   Наукові Комісії забезпечують новітні системи інституційного забезпечення аграрного ринку з оцінювання та організації усього комплексу управління ризиками по напрямках врегулювання ринків:

 (а)  харчових контактних матеріалів, ферментів та допоміжних речовин (Panel on Food Contact Materials, Enzymes and Processing Aids — CEP);

 (b) біологічних факторів небезпеки (Panel on Biological Hazards);

(с) харчових добавок і барвників (Panel on Food Additives and Flavourings — FAF);

(d) добавок та продуктів або речовин, що використовують у годівлі тварин (Panel on Additives and Products or Substances used in Animal Feed — FEEDAP);

(е) забруднюючих речовин в харчовому ланцюзі (Panel on Contaminants in the Food Chain);

(f) засобів захисту рослин та їхніх залишків (Panel on Plant Protection Products and their Residues);

(g) нутрієнтів, новітніх продуктів та харчових алергенів (Panel on Nutrition, Novel Foods and Food Allergens — NDA);

(h) генетично модифікованих організмів (Panel on Genetically Modified Organisms);

(і) здоров’я та благополуччя тварин (Panel on Animal Health and Welfare);

(h) здоров’я рослин (Panel on Plant Health).

   Підготовка наукових кадрів для цього Органу та інспекційних структур щодо обслуговування виробництва та обігу харчових продуктів та кормів також потребує розроблення цілісного комплексу консалтингових програм та їх інтенсивного запровадження в національному й регіональному аспектах.

   Враховуючи, що Європейська регуляторна база змінюється в декілька разів швидше, ніж національна, слід передбачити національний механізм відстеження змін в Європейських актах з технічного регулювання агроекологічного спектру, аналізу їх значущості, оприлюднення та наукового обговорення цього аналізу й своєчасного визначення потреб у здійсненні адекватних змін у національній нормативно-правовій системі.

  Запропоновані шляхи щодо вдосконалення формування принципів національної агроекологічної регуляторної політики дозволяють своєчасно відслідковувати технологічні аспекти, шляхом запровадження Європейських підходів з належної виробничої практики, а також адекватну і оперативну державну політику на стадії маркетингового контролю. Специфічним для України є також відсутність методик після ринкового контролю новітньої біотехнологічної продукції, що вимагає невідкладного виправлення з боку агроекологічної науки.

    Національна програма зі створення Національного Повноважного Органу має бути узгоджена у поточному році, відповідно до державних угод між Україною та ЄС, із запровадженням гармонізованих Регламентів 852/2004/ЄС, 853/2004/ЄС, 854/2004 ЄС [16–18] щодо загальних принципів забезпечення гігієни харчових продуктів, встановлення спеціальних санітарних норм для харчових продуктів тваринного походження й спеціальних правил організації офіційного контролю щодо продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною; зі створення системи відслідковування відповідно до вимог ЄС, викладених в  Синій Книзі «Використання системи відслідковування походження в постачальному ланцюжку, щоб відповідати очікуванням споживачів» та інших документах ЄС з цих питань.

    У процесі гармонізації Європейських законодавчих актів у вигляді  технічних регламентів України, а також міжнародних стандартів у національних умовах, вітчизняними фахівцями визначено потребу у створенні координаційної структури по всіх ланках процесу виробництва продукції аграрного сектору, у вигляді Національного консалтингово-тренінгового центру з питань адаптації вимог Спільної Аграрної Політики й усієї регуляторної системи СОТ щодо агроекологічного спектру.

   Таким чином, за умови започаткування вищезазначеного Повноважного Органу сформуються можливості підвищення координованості розробок по напрямках технічного регулювання за держзамовленням та напрацюваннями по міжнародних проектах міжнародної підтримки.

  У цьому напрямку також необхідно завершити роботу зі створення Технічного комітету «Аграрна електроніка та інформатика», за аналогом Міжнародного Технічного комітету 19/23, тому що цей напрямок охоплює вимоги до стандартизації всіх систем автоматизованого виробництва, а також взаємодіє з інформаційними програмами з геомоніторингу природних ресурсів і технічних засобів оброблення ґрунтів та лісів, а також систем комунікацій по напрямках безпечності в харчовому ланцюзі на аграрних ринках із застосуванням сучасних інформаційних підходів.

   Кожна ланка представленої системи потребує глибокого науково-аналітичного супроводу та розроблення комплексної інноваційної методології ринкового контролю, що визначене так званим «горизонтальним» законодавством ЄС стосовно повного спектру агроекологічного моніторингу, що був сформований у 2001–2006 рр. При цьому розуміння процесу досягнення «якості» аграрної продукції стає невід’ємним від процесів відновлення довкілля, формування відкритих для суспільства систем моніторингу стану агроекологічної системи, визначає повний спектр біологічної безпеки й оптимального використання природних та створених працею аграрних ресурсів. Таким чином побудована нова ієрархія в регуляторних механізмах, що спочатку поєднує 3 рівні: перший – економічна система, другий – законодавча (нормативно-правова) система, третій – наука та навчання з урахуванням пріоритетів авторського внеску у створенні дослідницького продукту ринкової значущості.

   Запропоновано сукупність регуляторних заходів, що забезпечують необхідні передумові щодо подолання технічних бар’єрів, на шляху зростання конкурентоспроможних національних аграрних підприємств й підтримки ринкових ініціатив у сільськогосподарському секторі економіки. Важливі переваги відпрацювання національної методології розширеного запровадження інституційної реформи – це забезпечення інноваційних механізмів вдосконалення придатності аграрної продукції, процесів та послуг, усунення бар’єрів в торгівлі та підтримки науково-технологічної співпраці, в загальному європейському русі біоекономіки.

   Для ефективного подолання визначеної проблематики пропонується програма комплексної та узгодженої за системними зв’язками гармонізації національних вимог до вимог ЄС та СОТ, запровадження сучасних інституційних механізмів, і в тому числі, створення координаційної структури  по  забезпеченню  належного   виробництва   продукції   аграрного   сектору   шляхом   заснування

   Національного Повноважного (Компетентного) Органу з безпечності кормової та харчової продукції.

  Впровадження системної методології регуляторного забезпечення через Національний Повноважний (Компетентний) Орган сприятиме  покращенню інформаційного обміну, встановленню спільних міжнародних підходів до систем моніторингу та оцінювання агроекологічних ризиків, а також взаємодії з загальними програмами порятунку біологічного розмаїття природи. Діяльність цього Органу, за кращою європейською практикою, покликана сприяти цілісному підвищенню культури людства та впливати на його прогрес без шкоди для довкілля, формувати широкий спектр нових професій.

  Узагальнені результати багаторічних досліджень з питань розгортання біоекономіки, заснованої на знаннях, як провідного механізму гармонізації та запровадження Європейської регуляторної бази агроекологічної сфери, в напрямку подолання торговельних бар’єрів і формування інноваційних підходів на всіх стадіях аграрного виробництва, ринкового та екологічного контролю. Запропоновані сучасні шляхи розвитку вітчизняної методології ефективного розвитку аграрного сектору за напрямами інноваційних платформ, з метою прискореного виходу рівноправними гравцями на світові ринки агропродовольчої продукції.

   Показано, що суттєві переваги від впровадження технічного регулювання, зокрема, полягають у покращенні інформаційного обміну, встановленні спільних міжнародних підходів до систем моніторингу агроекологічних ризиків, а також узгодження з глобальними програмами забезпечення стабільності біологічного розмаїття природи.

  Запропоновано спрямувати зусилля на налагодження плідної взаємодії між усіма науковими та виробничими структурами вітчизняного аграрно-екологічного сектору, та європейськими інституційними структурами аграрно-харчового ринку. В основу цієї взаємодії необхідно покласти гармонізовані за європейськими правилами та нормами СОТ законодавчі та нормативні  вимоги, а також рамкові параметри визначення ризиків.

 

Література до розділу VІ

  1. У 2018 році Україна та ЄС схвалять новий Порядок денний асоціації. – Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/news/2017/10/26/7072800/.
      2. Рада асоціації між Україною та ЄС схвалила оновлений Порядок денний асоціації / 16 березня 2015 року. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/ news/248012532.
  1. Інструмент Європейського сусідства і партнерства – нові можливості для України / Ред. Н. Андрусевич. – Львів: Ресурсно-аналітичний центр «Суспільство і довкілля», 2008. – 160 с.
  2. Андрієвський В.Є., Козловська М.В. Україна. СОТ. Реформування нормативно-правової бази України // Ексклюзив-Агро. – 2008. – №1. – С. 5–8.
  3. Андрієвський В.Є., Козловська М.В. Україна. СОТ. Співвідношення процесів гармонізації стандартів та технічного регулювання в практиці ФАО та ЄС. – Ексклюзив-Агро. – 2008. – №2. – С. 6–9.
  4. Кучинська В.В., Гуменний В.Д., Козловська М.В. Формування системи технічного регулювання аграрного ринку, збереження біорізномаїття та генофонду тварин // Історія освіти, науки і техніки в Україні / Матеріали п’ятої конференції молодих учених та спеціалістів. 28 травня 2009 року. З нагоди 125-річчя створення Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М. І. Вавілова УААН.– К.: 2009. – С. 115–117.
  5. Концепція наукового обґрунтування напрямків гармонізації нормативної бази в аграрному секторі України до системи взаємозв’язків з Європейськими регламентами та вимогами світових організацій (FAO, ICAR, Interbull, RASFF, HACCP, ISO) / На виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. №151–р. / Козир В.С., … Козловська М.В., Гуменний В.Д. та ін. – Дніпропетровськ: ІТЦР УААН, 2006. – 166 с.
  6. Гуменний В.Д., Козловська М.В., Кравченко О.І. Вимоги СОТ до аграрного ринку, проблеми ідентифікації тварин / Свинарство. – 2009. – вип. 57. – С. 26–32.
  7. Гуменний В., Козловська М. Нормативні передумови вступу до СОТ // Тваринництво України. – 2009. – № 7.– С. 36–38.
  8. Гуменний В. Д., Козловська М. В, Кравченко О. І. Методологія формування національної системи виробничого та ринкового контролю якості продукції тваринництва й збереження біологічного різноманіття в умовах СОТ //Науково-технічний бюлетень №102/Інститут тваринництва УААН. – Х., 2010. – С. 262–268.
  9. Дроздовський Б. Євроінтеграція: реалізувати сільськогосподарський потенціал України // Теорія і практика ринків. – № 1 / 2011 (10). – С. 71–75.
  10. Геєц В. М., Семиноженко В. П. Інноваційні перспективи України – Харків: Константа, 2006. – 272 с.
  11. Глобальні та європейські аспекти програм адаптації до змін клімату в аграрному секторі / Розгон А. В., Павлів О. В., Андрієвський В. Є., Козловська М. В., Ільчук В. П. // Посібник українського хлібороба. Науково-виробничий щорічник. – 2010. – Вип. 2. – С. 7–8.
  12. Волівач В. О., Козловська М. В., Кравченко О. І. До питання формування системи біоекономіки України // Теорія і практика ринків. – № 1 / 2011 (10). – С. 64–67.
  13. Розгон А. В., Касянчук В. В., Козловська М. В. Інноваційне забезпечення маркетингових процесів в аграрному секторі за умов Євроінтеграції // Агроекологічний журнал. – 2010. – № 3. – С. 80–82.
  14. Regulation (EC) No 178/2002 of the European Parliament and of the Council of 28 January 2002 laying down the general principles and requirements of food law, establishing the European Food Safety Authority and laying down procedures in matters of food safety (Регламент (ЄС) N 178/2002 Європейського Парламенту та Ради від 28 січня 2002 року, що визначає загальні принципи та вимоги до законів про продукти харчування, засновує Європейський Орган Безпеки Харчових Продуктів та встановлює процедури з питань безпеки харчових продуктів ) (OJ L 31, 1.2.2002, p. 1–24). — http://eur-lex.europa.eu.
  15. Regulation (EC) No 882/2004 of the European parliament and of the council of 29 April 2004 on official controls performed to ensure the verification of compliance with feed and food law, animal health and animal welfare rules (Регламент Комісії No 882/2004/EC Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 р. по державному контролю, що проводиться для забезпечення підтвердження відповідності законів щодо кормів та харчових продуктів, правил санітарних умов для тварин та захисту тварин) (OJ L 191, 28.5.2004, p. 1–52).
  16. Corrigendum to Regulation (EC) No 854/2004 of the European Parliament and of the Council of 29 April 2004 laying down specific rules for the organisation of official controls on products of animal origin intended for human consumption (Регламент Комісії No 854/2004/EC Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 р., що встановлює спеціальні правила для організації офіційного контролю продуктів тваринного походження, призначених для споживання людьми) (OJ L 226, 25.6.2004, p. 83–127).
  17. Заснування інноваційної платформи біоекономіки в аграрному секторі за умов євроінтеграції/ О. І. Кравченко, О. І. Павлів, М. В. Козловська// Таврійський науковий вісник. – Херсон, 2011. – Вип. 73. ч. 2. – С. 319–325.

 


 

Кохан А. В., Гумен В. В., Козловська М. В.,

Фролов С. О., Остапенко А. І.

 

 

 

 

 

Наукові підходи при впровадженні європейських регуляторних норм

харчової безпеки «від лану до столу»

 

Випуск І

 

Методичний посібник присвячений Всесвітньому Дню здоров’я.

 

Коректор Бохан З. М.

Комп’ютерна верстка Остапенко О. І.

Підписано до друку 02 липня 2018  формат

Папір офсетний

Тираж 200 пр.

Мова українська

 

Опубліковано - Анна Остапенко
Оставить комментарий